Раиса Кириченко: та же Зыкина, только без бриллиантов

Опубліковано у Кириченко Раїса. Додати до закладок постійне посилання.

4 Responses to Раиса Кириченко: та же Зыкина, только без бриллиантов

  1. Мирослава Шевченко коментує:

    Наша незабутня Раїса Кириченко. Як можна її порівнювати з Зикіною?
    Коли вона співає, то мені здається, що воскресла Маруся Чурай. Слухаєш і уявляєш, що це співає сама “Чураївна” . Так могла співати лише вона, іншої я не уявляю.

  2. Оксана Розум коментує:

    Згодна з Мирославою на всі сто відсотків. Автору повинно бути соромно викладати статті на російській мові про Берегиню української пісні. А порівняння із Зикіною настільки неправильне, що аж у грудях тисне. Зикіна достойна співачка з сильним голосом, але Раїса Панасівна прожила своє життя, неповторне, схвильоване в кольорі неба і пісні. Напевно, автор не знає, або забув якою була Раїса Панасівна патріоткою і як вона взагалі відносилася до рідної мови, як її несла усьому світу, не зраджуючи ні на хвильку. Ми українці звичайно дуже раді, що її люблять росіяни. Але будьласка на нашій території грайте по нашому, вчіть мову! Вибачте, пане авторе, якщо образила вас, але ви, ненароком, образили світлу пам*ять не просто співачки, не просто людини _ а Берегині України!

    • uaestrada коментує:

      Автор статті – Олеся Кучеренко, але навряд чи вона прочитає ваше повідомлення. Ми, адміністрація сайту, не маємо часу на переклад російськомовних статей українською, якщо у Вас є бажання нам допомогти – можете зробити переклад, з радістю замінимо цю статтю на український варіант.

  3. Оксана Розум коментує:

    Рада, що відгукнулися! Статтю переклала, як тільки побачила російський варіант, так у серці защеміло… Удосконалила її, але якщо захочете викласти її з віршами, як у моєму блозі буду тільки рада. Якщо у вас немає часу на переклади матеріалів, готова співпрацювати з вами абсолютно безкоштовно. Надсилаю вам матеріал. Хоча, якщо це не правильно, дайте адресу пошти. Пряме посилання на мій блог
    https://jagonenastiblog.wordpress.com/2016/12/02/%D1%80%D0%B0%D1%97%D1%81%D0%B0-%D0%BA%D0%B8%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B0-%D0%B1%D0%B5%D0%B7-%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96/
    %d0%ba%d0%b8%d1%80%d0%b8%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be
    Я не наважилась викласти її всю, всетаки відчуваю, що ненароком образила вас.
    РАЇСА КИРИЧЕНКО: АРТИСТКА БЕЗ ДІАМАНТІВ

    У Полтаві на народні гроші відкрили пам’ятник головної козачки країни, виконавиці знаменитих хітів “Я козачка твоя”, “Мамина вишня”, “Я – Україна”http://uaestrada.org .

    14 жовтня артистці виповнилося б 69 років. В цей же день (символічно!) Відзначають День українського козацтва.

    У суботу в Полтаві під оплески відкрили бронзовий пам’ятник Раїсі Кириченко біля телерадіокомпанії “ЛТАВА”, де народна артистка записала дві сотні своїх пісень.

    НА СЦЕНУ ЗАБРАЛИ З ФЕРМИ

    – Напевно, всі пам’ятають концертну сукню співачки з широкими рукавами. Коли вона віталася з глядачами, щиро та широко розставляла руки, немов птах крила, – розповів скульптор Микола Цись. – Для мене було головним показати широту її душі.

    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    Ось вони руки-крила!

    Гроші на пам’ятник полтавчани збирали шість років. 600 тисяч гривень виділили з обласного бюджету, ще 400 тисяч пожертвували люди. У благодійному фонді “Чураївна” пригадують, що, навіть, діти несли свої заощадження. У них, звичайно, грошей не брали.

    Раїса Кириченко народилася в селі Корещина Глобинського району. У сім’ї майбутньої знаменитості співали всі. У бабусі по материнській лінії було красиве контральто, у мами – сопрано. А батько, навіть, пробував себе в Харківському оперному театрі. Але довелося залишити кар’єру і піти воювати, а потім тяжко працювати, щоб прогодувати багатодітну сім’ю.

    “Виступаючи на табуретці з батьковою гармошкою або в шкільній самодіяльності, твердо вірила, що стану співачкою. Не знаю, звідки ця мрія взялася у голові сільської дівчинки, яка, крім свого села, ще ніде не була”, – писала в своїх спогадах Раїса.

    Її талант помітили, ще коли дівчина працювала на фермі телятницею. Одного разу в село приїхав з концертом хор Кременчуцького автозаводу, і його керівник Павло Оченаш, почувши спів Раїси Корж, запросив її в свій колектив. Голова колгоспу не хотів відпускати ударницю на сцену. “Так телятницю ви ще знайдете, а такої дивовижної артистки більше не буде!” – Напророкував Кременчужець.

    %d0%bf%d1%82%d0%b0%d1%85%d0%b0

    Легендарна співачка повернулась в Полтаву птахою у свій 69-й день нарождення. Принаймі душа її завжди злітала і була, мабуть, чистою, як сльоза…

    З тих пір Раїсу чекали з нетерпінням у філармоніях багатьох міст – Житомира, Черкас, Полтави.

    Про звання ДІЗНАЛАСЯ З ГАЗЕТ

    – У 1973-му нас з Раєю навіть запросили в хор Верьовки, – розповідає чоловік співачки і беззмінний її баяніст Микола Кириченко. – Але я не зміг поїхати через відрядження. Приходжу в готельний номер, а мені кажуть, що мене чекає якась дама. Яка дама? Моя дружина давно в Києві. Заходжу в кімнату, сидить моя Раєчка: “Коля, я без тебе не можу!” Так вона і не стала солісткою знаменитого колективу.

    Зате в тому ж році отримала титул заслуженої артистки, а потім і народної. Причому про нагороду дізналася з газет.

    – Поїхали відзначати Новий рік в Корещину. Брат Раї запитує, чому її в газетах народною називають, вона ж заслужена. Вирішили, що журналісти помилилися. Але я вирішив перевірити. Вже 3 січня купив газету і побачив указ президента про присудження статусу народної артистки Раїси Кириченко. Вона до титулів ставилася спокійно, лише крикнула “Ура!” Навіть відзначати помпезно не стала. Поїхали з колегами з філармонії на природу.

    Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, повний кавалер ордена Княгині Ольги, Герой України завжди залишалася простою сільською жінкою. У скромній хатині, яку ще в кінці 1950-х побудували її батьки, Кириченки проводили вільний від концертів час. Завжди поспішали сюди, а не на курорти. Титулована артистка вміла все: готувати, доїти корів, мазати хату, полоти грядки, ще за радянських часів, допомагала матері вправлятися на полі з ланкою цукрових буряків …

    Йти вчитися музиці майже в 40 років Рая не соромилася. Її підстьобувало те, що і Зикіна свого часу вже в статусі народної артистки вивчала нотну грамоту, – згадує Микола Михайлович. – Зате ректор Харківського інституту мистецтв збентежився, коли Кириченко стала його студенткою: “Це ви нас вчити повинні, а не навпаки!”

    ГРОШІ НА ОПЕРАЦІЮ ДАВ НІМЕЦЬКИЙ ГРАФ

    Але титули, загальнонародна любов і повага уряду не зробили Раїсу Кириченко багатою. І коли в 1990-ті у неї загострилася хронічна хвороба нирок, вона не змогла оплатити лікування, навіть, якщо б продала всі свої вбрання, квартиру в Полтаві і господарство батьків.

    “…Коли по радіо оголосили, що потрібні кошти на моє лікування, я собі місця не знаходила – було соромно. Люди не вірять, що в артистів немає грошей, – писала в своїй книзі артистка. – Я – співачка народного плану, не та у мене популярність, що у Пугачової… “.

    Друзі зробили все, що змогли, але зібрати 300 тисяч марок на операцію в Німеччині не вдалося. Коли почали підключати уряд, медики приголомшили: оперувати потрібно негайно.

    – Працівники Посольства Німеччини в Україні в суботу вийшли на роботу і почали шукати спонсора серед своїх, – розповідає Микола Ляпаненко, друг сім’ї. – І така людина знайшлася. Граф, бізнесмен Бенно Азоліной, коли побачив в палаті нашу вмираючу красуню, заявив: “Ця вродлива жінка буде жити!” І заклав свій триповерховий будинок, щоб дати відсутні 20 тисяч марок на операцію.

    Німецькі медики, навіть, запропонували артистці стати громадянкою їхньої країни, адже членам Євросоюзу могли без всіляких труднощів пересадити нирку та ще й безкоштовно. Але Раїса Панасівна запротестувала: “Я не можу! Я українка! Завтра ж лечу додому!” На щастя, операція в Україні пройшла успішно.

    Плакала ВСЬОГО ТРИ РАЗИ ЗА ЖИТТЯ

    – Вона у мене була молодцем, великим оптимістом! – Розповідає Микола Кириченко. – Плакала всього три рази в житті: коли дізналася, що мама захворіла, після смерті її лікаря і перед видаленням нирки розридалася на операційному столі. Та давла такі концерти прямо у лікарні у стані післяопераційного шоку… без пісні існувати просто не могла… Але на сцену Рая виходила при будь-якому самопочутті. Першу операцію ще в 1979 році вона відклала заради концерту на честь дня народження Леніна. Відспівала, а потім поїхала в лікарню. Навіть, під час лікування не могла відмовитися від участі в концертах на День Незалежності України. Дивно, але на сцені у неї спадала температура, яка так наполегливо трималася тривалий час. Але, як тільки Рая повернулася в лікарню, медсестра знову констатувала погіршення.

    Після тривалої відсутності в знак подяки відданим глядачам Раїса Кириченко записала нову пісню “Дякую всім, хто вимолив мене у Бога”. Але довго співати жалісливі рядки не змогла. Не витримало серце. У 2005 році 61-річну Раїсу Кириченко поховали на батьківщині, як вона і заповідала, біля мами. А Микола Михайлович не зміг без улюбленої дружини жити в Києві або Полтаві – перебрався в село, щоб кожен день носити на могилу живі квіти.

    %d0%ba%d0%be%d1%85%d0%b0%d0%bd%d1%96%d0%ba%d0%b8%d1%80-%d0%b2%d0%b5%d1%81%d1%96%d0%bb%d0%bb%d1%8f

    Раїса прожила з Миколою душа в душу більше 40 років, але подарувати дітей коханому артистка так і не змогла. Вона ж дарувала йому пісню… бо була його РАЄМ… Так завжди буває у митців, їх Господь створює дарувати себе…

    ДОРЕЧІ, фото автора первозданної статті та з архіву родини Кириченків.

    “Мамину вишню”http://uaestrada.org

    схвалила невідразу.

    У виборі репертуару Раїса Кириченко була дуже строга – іноді змушувала авторів переписувати слова і мелодію по кілька разів.

    “Не те!” – Двічі виносила вердикт віршам Дмитра Луценка, які згодом стали популярною піснею “Мамина вишня”.

    – Пам’ятаю, показав Раїсі Опанасівні гімн Карлівщини, написаний Володимиром Слєпцовим, – розповідає полтавський композитор і кум народної артистки Олексій Чухрай. – А вона мені заявляє: “Що це ти менi дав? Хто ж його спiватіме?” Переписав музику – слова не лягають. Довелося автору переробляти вірші. В результаті вийшла чудова пісня “Поле, моє ти поле”.

    Співачка часто сама писала собі репертуар, вміло переробляла народні пісні. Але була принциповою в цьому плані: кожен повинен займатися своєю справою.

    А ЩЕ БУВ ВИПАДОК

    Три рази мало не загинула

    Ще до хвороби життя Раїси Кириченко не раз висіло на волосинці. В юності каталася на човні на річці Псьол і перекинулася – на щастя, люди встигли врятувати потопаючу дівчину. Потім, опинилася в автобусі, який через слизьку дорогу завис на краю дороги і ледь не впав у прірву. Втретє, смертельна загроза чекала Кириченко, коли вона поверталася з гастролей в Монголії. У літаку на великій висоті раптом відкрився люк, і тільки завдяки рішучим діям авіа-техніків пасажири не загинули.

    А у 2013 році сталася прикра подія

    Відійшов у вічність і Микола Михайлович. Не зміг він жити без свого Раю. Після смерті жінки поставив баян і більше ніколи не грав, бо нагадував той інструмент про його Раєчку. Скрізь де не ходив чув її та бачив. Хотів сформувати фонотеку її пісень і… знову не зміг, бо не витримував слухати її голос, надходила така туга, такий сум… Після таких моментів переніс три інфаркти… Хотів створити фільм про неї, потрібен був на озвучуванні, не дожив…

    Перший автор статті: “РАИСА КИРИЧЕНКО: та же Зыкина, только без бриллиантов” «Комсомольськая правда» Олеся Кучеренко

    Відредактовано, перекладено та удосконалено Оксаною Розум 02 грудня 2016 року

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *