Олександр Трофимчук (драматичний тенор) і Людмила Маковецька (ліричне сопрано) – талановиті естрадні та оперні співаки. Стали знаменитими завдяки виконанню пісні “Київський вальс”. У 1987 році було знято музичний фільм за їх участю під назвою “Осіннє золото”. Записали 2 платівки-гіганти: “Як надійшла любов” (1983) та “Зорі викупані в щасті” (1987).
Людмила Маковецька і Олександр Трофимчук – яскраві талантовиті вокалісти. Працювали від Київського театру оперети, багато займалися концертною діяльністю. Визнання вперше прийшло до О. Трофимчука 1972 року, коли на республіканському конкурсі творчої молоді його було удостоєно звання лауреата.
Олександр по-справжньому ніколи не мріяв про сцену. Дитинство його пройшло на Рівненщині в селі Михалківці Острозького району. Хлопець почав співати ще на шкільній сцені, згодом – в культосвітньому училищі, навчаючись на диригентсько-хоровому факультеті. Коли пішов служити в армію, його запросили як соліста до військового ансамблю пісні і танцю. Після закінчення служби вирішив вчитися на історика, та любов до співу перемогла і Трофимчук поступає до Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. В 1972 році молодого студента запросили до Київської оперети.
Доробок артиста багатий і різноманітний. В його репертуарі понад 35 партій в класичних і сучасних оперетах. Серед них – містер Ікс у “Принцесі цирку“ І. Кальмана, Генріх в “Летючій миші“ Й. Штрауса, Сполох в “Легенді про Київ“ О. Білаша. Тут і оперні арії, й українські народні пісні, і твори сучасних українських композиторів.
О. Трофимчук багато концертував про країні, його сильний драматичний тенор приємного тембру чарував слухачів в різних містах СРСР. Виступав співак і за кордоном – в Італії, Голандії, Канаді і США. І всюди його супроводжував незмінний успіх.
Людмила Маковецька, на відміну від свого постійного партнера по сцені, хоч і не думала саме про оперету, втім співати хотіла всерйоз і твердо йшла до здійснення своєї мети.
Із села Олександродар на Миколаївщині, де народилась Людмила, її родина переїхала до Кіровограда, і малу дівчинку віддали до музичної школи навчатися грі на скрипці. Та співати їй подобалося більше, ніж грати. Вона стала солісткою шкільного хору, згодом поступила до Кіровоградського музичного училища на диригентсько-хорове відділення, де також не розлучалася з піснею. Мріяла про Київську консерваторію. І коли стала студенткою цього відомого, славного своїми традиціями на всю країну музичного закладу, вважала себе найщасливішою людиною на світі. Педагог Людмили, народна артистка України Зоя Христич не раз говорила своїй учениці: “Ви володієте красивим і рідкісним голосом – лірико-кололятурним сопрано, і невдовзі любителі вокалу оцінять його“.
І дійсно, перший же вихід на професіональну сцену Київської оперети, куди її запросили працювати ще під час навчання у консерваторії, став для молодої актриси справжнім тріумфом. Відтоді пролетіло десять театральних сезонів. Л. Маковецька зіграла десятки ролей – Віолетту в “Фіалці Монмарта“ І. Кальмана, Адель у “Летючій миші“ Й. Штрауса, Либідь в “Легенді про Київ“ О. Білаша тощо. Співачка багато гастролює по країні і за кордоном. Не полишає роботу і над своїм улюбленим жанром – піснею.
Концертний дует Маковецька-Трофимчук утворився порівнянно недавно, але вже встиг завоювати багато прихильників. Свівзвучність голосів, артистизм, глибоке проникнення у зміст виконуваних творів, вдумливий підхід до репертуару – все це принесло талановитим виконавцям заслужене визнання.
Київський вальс (П. Майборода – А. Малишко)