Пісня про матір

Прослухати:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Музика: Микола Корецький
Вірші: Борис Олійник
Виконує: Володимир Турець

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

– Куди ж це Ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж Ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
– Та я недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, дітки… А ви вже без мене ростіть.

– Та як же без Вас ми?… Та що ж ви намислили, мамо?
– Та хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.

– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою – злетіли увись рушники.
— Лишайтесь щасливі… – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

– Куди ж це Ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж Ви, бабусю? – сльозинка спада на щоку.
– Та я недалечко… де сонце лягає спочити…
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу…
За межу…

Скачати аудіо