Богдан Ігор

Дискографія

Фотоальбом

Публікації

Ігор Богдан – відомий співак, Заслужений артист України, кавалер ордена “За заслуги” ІІІ ступеня. Народився 4 червня 1954 р. у Львові. Закінчив інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (1976).

Початок співочої кар’єри Ігоря Богдана припав на кінець 70-х років. На той час він був учасником ансамблю «ВАТРА» п/к Ігоря Білозіра, який дав змогу спалахнути багатьом талановитим артистам.
Через деякий час співак покинув цей колектив і разом зі скрипалем Олегом Кульчицьким створив новий гурт, який мав би називатися «Рекрут», але в силу обставин радянської дійсності довелось прийняти назву «Гурт Олега Кульчицького» на честь його головного засновника. Період роботи у гурті був дуже плідним, тому що це були вже часи піднесення – кінець 80-х, коли були створили такі прекрасні програми, як «Козацькому роду нема переводу», «Ще не вмерла Україна», «Славіте Його». Вперше за всю історію української естради Ігор Богдан та гурт Кульчицького створив шевченківську програму, у якій показав молодого Тараса Шевченка в естрадному жанрі. Після гурту Олега Кульчицького співак створив свій колектив «Галичани», у якому були зібрані найкращі музиканти Львова і не тільки. Наприклад, зі «Світязя» забрали прекрасного музиканта Михайла Мусієнка – вокаліста, клавішника, виконавця «Місячної дороги». І так склалося, що з «Галичанами» (яка згодом стала групою «Гетьмани») Ігор Богдан поїхав на гастролі до Канади, де зустрів свою майбутню дружину і, одружившись через два роки, вирішив жити в цій країні. Розумом та душею влився артист у масовий потік тих, кого доля закинула далеко від рідної землі, проте думкою та серцем він завжди залишався вірним сином України, яку, не дивлячись на політичні інтриги та економічну кризу, кохає до болю.

Отож, з 1992 р. разом із сім’єю Ігор Богдан мешкає у Канаді. Має чудову сім’ю: дружину Катерину і трьох дітей з красивими подвійними іменами: Роксолану-Оріанну, Марка-Миколу і Вікторію-Анну. Його дружина Катерина є президентом Спілки української молоді у Калґарі, де вони проживають. Сам співак заробляє на життя, працюючи на кількох роботах, бо прожити з української пісні в Канаді неможливо. Співати ж англійською пан Ігор не надто рветься, вважаючи, що там свій шоу-бізнес, свої зірки, і вже запізно розпочинати власну пісенну кар’єру на канадській естраді. Він викладає українську мову в суботній школі, працює у великому торговому центрі, власником якого є українець (контролює там ціни на продукцію: автозапчастини, засоби чищення для дому та ін.) Співпрацює також із великою канадсько-українською компанією «Міст», має в її складі невеличку фірму, що пересилає в Україну, Росію, Білорусь, Молдову гроші та одяг.

Варто зазначити, що артист змушений був покинути терени Батьківщини не лише через одруження, але і з банальних причин, як це зробили тисячі українців: через економічні проблеми України. Нова батьківщина стала вже досить рідною для Ігоря Богдана, але в разі покращення становища України співак радо би повернувся на рідні землі, до яких так лине його душа. Хоча найближчим часом, судячи зі складної політичної та тієї ж таки економічної ситуації в нашій країні, це малоймовірно. Тому Україна і досі втрачає своїх кращих синів і дочок.

Живучи в Канаді, виконавець намагається приймати запрошення на усі українські фестивалі, які відбуваються в цій країні, а також в Америці, Австралії, Україні, зокрема, у рідній Галичині. Так склалося, що живе в Калгарі і колишній музичний керівник «Галичан» Михайло Мусієнко. Відтак разом створюють нові програми та самостійно організовують тури по Канаді. І все ж таки Ігор Богдан, звісно, приділяє більше уваги Україні. Кожного року приїжджає додому – чи влітку, чи на Різдво, і виходить до своєї публіки, яка його пам’ятає та завжди радо приймає. Під бурхливі оплески глядачів взимку співак завжди виконує ряд традиційних українських колядок, серед яких: «В глибокій долині», «На небі зірка», «Небо і земля», «Нова радість стала», «Коляда, коляда». На особливу увагу заслуговує колядка-реквієм «Сумний Святий вечір в сорок шостім році», яку пан Ігор виконує в пам’ять полеглих за волю України. На завершення творчих різдвяних вечорів він любить віншувати усім присутнім композицією «Сієм, сієм, посіваєм».

Артист виконує і улюблені народні та естрадні пісні, яким підспівує увесь зал: «Покохала», Ой заграйте, музиченьки», «I love you – Я кохаю, я люблю», «А зі мною була мила», «Гей, друзі», «Чуєш, зрадлива дівчино», «Зачаруй», «Святкова», «Струни серця», «Блукаюча зоря»… На прохання глядачів Ігор Богдан неодноразово погоджується виконувати пісню, яка стала першою сходинкою в його творчій кар’єрі – «Не сип, мила, скла», а також одну з найулюбленіших пісень львів’ян «Там за лісом, за лугом». Переплітаючи ліричні мотиви із запальними танцювальними ритмами, артист вміє залучити до співу усю без винятку глядацьку аудиторію.

Знаходячись далеко від Батьківщини, пан Ігор все ж постійно підтримує стосунки з музикантами та друзями, з якими я працював до того, як опинитися в Канаді, через телефон та інтернет. Зокрема, він знаходиться у дуже гарних відносинах з Оксаною Білозір. Співак каже: «Таке враження, що я живу в Україні. Я не відчуваю себе емігрантом, навіть після довгих років в Канаді я не можу перебудувати себе на канадський спосіб життя. В нашій хаті – українська мова, українські звичаї, але все таки моя душа, мої думки – там, з тими людьми, які (і це є Божа ласка!) кожного року приходять на мої концерти. Тому я вирішив, що більшу частину мого часу я проводитиму саме над створенням нових проектів в Україні. Я є частинка України».

Окрім пісенної діяльності в Україні, Ігор Богдан займається ще й благодійною: відвідує дитячі будинки, підтримує зв’язок з дитячими клінічними лікарнями, організовує доброчинні концерти. Ось що він про це говорить: «Маємо у Калгарі традицію: щонеділі збираємося, ліпимо вареники, готуємо голубці – і після Служби Божої усе це продаємо біля церкви. За півроку таким чином заробили уже 15 тисяч канадських доларів. Додав до цієї суми й виручку із двох своїх концертів – і готова поїздка канадських дітей в Україну».

До слова, діти Ігоря Богдана теж унаслідували батьківський талант: «у Вікторії – абсолютний слух і прекрасний голос. Вона грає на скрипці, а останнім часом захопилася ще й футболом. Футболом займається і Марко. Роксолана любить малювати і мріє бути модельєром-дизайнером. Хочу познайомити її з Роксоланою Богуцькою, яка буде працювати над нашими різдвяними костюмами, і з Оксаною Караванською, аби ввести доньку у світ високої моди». Коли народилися діти, артист прагнув вберегти все те українське, що передали батьки його дружині, та що сам привіз із Галичини. Якомога більше часу вони віддавали дітям, а сьогодні, коли нащадки вже підросли, і з’явилося більше часу та можливостей творити мистецтво саме на рідній землі, п. Ігор із дружиною стараються показати дітям Україну на власні очі, беручи їх з собою. Він, незважаючи на всі повороти долі, таки залишився щирим свідомим українцем і сьогодні мріє розвинути свою професійну творчу діяльність саме на рідній землі.

Ігор Богдан – один з тих людей, тих чинників, що поєднують українців з-за океану зі своїми співвітчизниками, що об’єднують культури різних країн однією атмосферою. Творчість неповторного Ігоря Богдана тішить слух, даруючи слухачам незабутні враження. Отож за можливості обов’язково завітайте на концерти артиста, щоби проникнутись неймовірною атмосферою істинної пісні.

Заповіт (Г. Гладкий – Т. Шевченко)

Квіти у росі (І. Білозір)

Материнське слово (В. Шабашевич – В. Крищенко)

На Івана, на Купала (Я. Виджак, З. Гучок – О. Гринько, В. Миронюк)

Не сип, мила, скла (І. Білозір – Б. Стельмах)

Похилила віти червона калина (О. Кульчицький – В. Миронюк)

Реве та стогне Дніпр широкий (Д. Крижанівський – Т. Шевченко)

Черемош (З. Гучок – В. Миронюк)