В 1960-70-х роках у Львові були дуже популярними естрадно-джазовий колектив “Медікус” (керівник Ігор Хома) та його соліст, студент медичного інституту Олег Дорош. Він родом із села Тяпче Долинського району Івано-Франківщини (народився 22 квітня 1944 року). Любов до пісні перейняв від своєї співучої родини, йому був притаманний рідкісний голос. Особливо полюбили львів’яни у його виконанні пісню Ігоря Хоми “Срібне коло”, вона звучала щонеділі в концертах по замовленню на Львівському радіо. 25 листопада 1970 року Олег був запрошений на родинне свято до Любомира Криси, чоловіка сестри Володимира Івасюка. Невисокого зросту, з дещо настороженим поглядом, але веселими очима і щирою посмішкою, він скоро освоївся в новому товаристві і став його душею. Цього вечора виконав декілька пісень, і, звичайно, “Срібне коло”. Його сильний голос з приємним тембром виривався через вікна на вулицю до здивованих перехожих, які зупинялися, щоб послухати несподіваний спів. Не маючи родини у Львові, Олег досить часто навідувався до родини Криси. Ці зустрічі перетворювались у веселі імпровізовані концерти, тож приходилося часом перепрошувати сусідів за надто потужний голос “маленького Карузо”. В 1972 році до Львова з Буковини приїхав на навчання вже тоді відомий на цілий Радянський Союз композитор, поет і співак Володимир Івасюк. Любомир розповів Володі про Олега і організував їм зустріч. Прослухавши вокальні дані Дороша, Івасюк запропонував йому разом заспівати й записати на радіо нову його пісню “Пісня буде поміж нас”. Минуло трохи часу, і львівський ефір збагатився ще на одну прекрасну українську пісню…
Подальша доля Олега Дороша склалася так, що провідною в його житті стала все-таки не медицина, а музика. Він був учасником таких колективів, як Київська капела бандуристів, Військовий ансамбль пісні і танцю, Закарпатський народний хор, Волинський народний хор, Гуцульський ансамбль пісні і танцю, ВІА “Беркут”, а також естрадного колективу під керівництвом Народного артиста України Миколи Гнатюка. 11 квітня 1999 року Олег Дорош передчасно пішов з життя (був забитий до смерті хуліганами у рідному селі).
У жовтні 2009 р. в м. Долина Івано-Франківської обл. відбувся концерт-реквієм «Срібне коло», присвячений 10-річчю з того дня, як відійшов із життя видатний співак. Вечір пам’яті, у якому взяли участь Народні артисти України Михайло Кривень і Остап Гавриш, друзі Олега Дороша по пісенній та музичній творчості, мистецькі колективи району, зорганізували за сприяння міського голови Долини. І, як понад десять років тому, зазвучало «Срібне коло» артиста, яке навіть часові не під силу розірвати.
Балада про юнака (І. Хома) – з Леоном Фрайфельдом
Вершини (В. Кулицький – С. Пушик)
Грай, сопілко (І. Попович – І. Петровцій) – з Іваном Поповичем
Каралуна (І. Хома – Р. Боднар)
Козацька балада (І. Хома – Р. Боднар)
Любове моя (І. Попович – І. Петровцій)
Очей питаю (В. Кулицький – І. Стецик)
Пісня буде поміж нас (В. Івасюк) – з Володимиром Івасюком
Поросли межі терном (І. Хома – Б. Стельмах)
Прощай, Львів (І. Хома – Р. Боднар) – з Юрієм Гаврилюком
Ровесники (О. Білаш – О. Підсуха)
З сумом прочитав, що Олег Дорош передчасно полишив наш тлінний світ. На жаль, як це часто трапляється у нас, він прийшов до українського загалу через кілька десятиліть після свого творчого злету. Повернувся уже після смерті, щоб назавжди залишитися у творчому надбанні української естрадної пісні. І з піснею, яка завжди буде поміж нас…
Дуже довго шукала записи! Я зростала на пiснях, якi виконували видатнi украiнськi спiваки: Володимир Iвасюк, Назарiй Яремчук, Василь Зiнкевич, Иван Попович, Олег Дорош, Михайло Сливоцький. Якi чудовi голоси, якi чудовi мелодii. Рiдна моя Украiно, тiлько Ти маешь таких талановитих синiв! Нехай щастить тобi i над твоiми просторами нехай лунають тiлько пiснi i чарiвна музика! I хоч не всi з мого невеличкого записку зараз з нами, Але вони в своiх пiснях, отже – вони живi!