Березень

Записи

Київ. Керівник – Олександр Авагян.

Відлига. Українське поетичне кіно. Вільнодумні літератори і бунтівні художники-авангардисти. Середина шестидесятих — як давно це було! Подих весни. Березневий стан душі. Усе навколо колобродить, хочеться робити сто гарних справ і обов’язково вкласти в них душу. На цій хвилі у Києві з’явився «Березень» — перша українська біг-бітова група, що мала власний репертуар з піснями Сашка Авагяна. Тоді грали «бітлів» і «ролінгів» групи УАНС та ДРУГЕ ДИХАННЯ. Були й інші — запальні та рок-н-рольні.
Однак «Березень» — унікальна формація.

Олександр Авагян виріс в російськомовній сім’ї, вчився в російській школі. Цією ж мовою почав писати вірші. Але одного разу він почув ВЕСНЯНКУ — студентський ансамбль, який регулярно виїздив в етнографічні експедиції і намагався відтворювати в міру своїх здібностей невідомі раніше народні пісні. Олександр познайомився з ВЕСНЯНКОЮ і разом з її учасниками почав вибиратися в експедиції. Пісні, які він почув у західноукраїнській глибинці, перевернули його свідомість. Він став писати свої, які будував з українського духу і мелосу. Ще захопила ідея створити власний ансамбль, і він швидко знайшов однодумців — своїх університетських друзів. Деякий час це було тріо у складі: О.Авагян-Ю.Безценний-А.Крайній. Одна з перших пісень Авагяна мала назву «Марія-Оранта». Так – без усіляких вагань – і назвали гурт.

Він народився у 1965 році. До складу увійшли Юрій Безценний (гітара), Віктор Кушнір (бас-гітара), В’ячеслав Криштофович (фортепіано), Олександр Авагян (гітара), Валерій Вітер (вокал) та Олесь Ольшанський (ударні інструменти). Авагян шукав цікавих людей для створення виключно «елітарного» ансамблю. І дійсно: в складі опинилися математик з фізиком і археолог з художником. Першою перемогою «Марії-Оранти» було лауреатське місце на пісенному конкурсі в театральному інституті, де вони, до речі, мали репетиційну «крапку», кращою було визнано пісню В’ячеслава Криштофовича на слова Авагяна «Ніхто не хотів помирати». Завдяки підтримці звукорежисера Держтелерадіо Юрія Барановича «Марія-Оранта» мала змогу записуватися в студії. Знімалися вони і для телепрограм. Але жодна з них не потрапила в ефір… Уявіть собі ситуацію, характерну для того часу. Якщо група співала англійською, вона миттєво одержувала ярлик «про-буржуазної», а якщо співала українською — ярлик «буржуазно-націоналістичної». Залишалося співати «пєсні совєтськіх композіторов». Але цього вони не робили, тому що знали собі ціну. Репетиції проходили у колі художнього інституту — там було фортепіано. Ще збиралися будь-в-кого-скрізь. І так — тричі на тиждень. Невдовзі почалися якісь виступи, концерти і блискавично розійшлися чутки про «завальну біт-групу», на яку усі хотіли подивитися, а ще більше — послухати. Уявіть на хвилину — з назвою «Марія-Оранта» групі заборонили виступати. І хлопці змінили її на скромну: «Березень». Коли відбулися перші записи на УТ і на радіо, то якісь начальники угледіли кримінал і в цій назві, пов’язавши її з театром Курбаса «Березіль». А це, між іншим, «буржуазно-націоналістичний театр». Репресій «Березень» зазнавав постійно, адже від пісень Авагяна відгонило такою нестримно-волелюбною енергією, що не почути цього не міг тільки глухий. Дійшло до того, що за Авагяном почали стежити «люди в цивільному», відловлювали в тихих місцях і… просто били. Врешті-решт лідер-соліст Валерій Вітер перейшов до ВІА “Кобза”, і «Березень» незабаром розпався. Щодо самих пісень, то на наш час — то чистої води романтизм, замішаний на народній міфології. Авагян любив усе надзвичайне. Казки, міфи і легенди віддзеркалювали яскраво і самобутньо в його піснях. Сашко притягував цікавих людей. Гостями його дому були Ніна Матвієнко, Олесь Бердник, Софія Ротару. Сам Сашко багато роз’їжджав як спелеолог. Відкривав нові печери, писав нові пісні. Він загинув рано. Загинув трагічно.

Серед 60-70-ти пісень Авагяна — вважає Валерій Вітер — є два десятки справжніх шедеврів. Мереживом українського барокко світиться пісня «Луна». Баладу «Либідь» — ніжну і витончену — включила до свого репертуару Ніна Матвієнко. «Чумацький шлях» — програмна річ. До цієї теми багато хто звертався, однак варіант Авагяна — неперевершений. «Невінчане кохання» — чисте золото. Валерій Вітер твердо вирішив записати пісні Авагяна і видати компакт-диск. І назвати його «Невінчане кохання». Окрім того, Валерій мріє видати більшість пісень «Березня», адже збереглися гарні твори, написані В’ячеславом Криштофовичем, Михайлом Ніколаєвим та іншими музикантами-шістедесятниками. Світла легенда повертається? Дай Боже.

Олександр ЄВТУШЕНКО, сайт Рок-око

Березень (О. Авагян)

Ганка (О. Авагян)

Дума про Боженка (О. Авагян)

Зелено (О. Авагян)

Либідь (О. Авагян – О. Булига) – з Ніною Матвієнко

Мельник (О. Авагян)

Українське бароко (О. Авагян)

Чом на склi краплi (О. Авагян)

3 Responses to Березень

  1. Алексей Голубев коментує:

    Ребятки! Уже давно ищу вас! Скорблю о Саше… Чувствую, что у вас там Жизнь! Сопереживаю. Отзовитесь”

  2. Алексей Голубев коментує:

    Друзья! Отзовитесь! Скорблю о Саше…
    Сопереживаю вашим подвижкам, Буду рад увидеть вас, хотя бы виртуально!

    • Olena from Chemical faculty коментує:

      не помню вас, но помню Сашу и химтурист – студенческий лагерь, куда в 1966-69 часто приезжали любители песни. Отвечу вам, но я далеко от
      Киева.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *