Наталя Кулинич народилася 12 жовтня 1964 року у Львові. Музика і українська пісня посідали значне місце в родині Кулиничів. Батьки Наталі Зиновій та Анна, працюючи інженерами-землевпорядниками, співали у самодіяльному хорі. Пісні завжди звучали у їхній хаті.
Свої музичні здібності Наталя проявила у 3 роки. Маючи абсолютний музичний слух, вона швидко почала підбирати різні мелодії на фортепіано, одночасно компонуючи свої маленькі композиції. Батько намагався записувати їх у нотний зошит, оскільки він один володів музичною освітою. Ці нотатки пізніше знадобилися при вступних іспитах до спеціальної музичної школи-інтернату ім. Соломії Крушельницької, де навчалися тільки обдаровані діти.
Навчаючись у школі, де викладали в основному із класичним напрямом, Наталя не переставала слухати і поглинати все нове, що звучало по радіо і телебаченні. Наталя вміло інтерпретувала почуте на фортепіано, використовуючи найменші деталі оркестрового аранжування. Бажання втілити свої можливості оркестрового мислення спонукало її вже у 4-му класі до створення свого першого вокально-інструментального ансамблю «Асоль» при Будинку піонерів, у складі якого були самі дівчата. Це відбулося під враженням творчості Володимира Івасюка і новинок західної музики, що пізніше мали вплив на її творчість. Вже тоді Наталя зуміла вловити свіжий струмінь Івасюкових пісень і в майбутньому писала музику в цьому ж напрямку. В репертуарі ансамблю були як популярні, так і Наталині власні пісні та її сучасні обробки народних пісень. В цей самий час Наталя пов’язала свою творчість з поетесою Анною Канич, пісні на вірші якої збагатили творчий доробок не одного композитора. Спільні пісні «Перелесник» і «Троянди» були першими зареєстрованими творами.
З навчанням у Львівській Державній консерваторії ім. М. Лисенка розпочався новий етап у біографії Наталії Кулинич. Бажання здобути знання з композиції спонукало її на першому курсі до навчання відразу на двох факультетах – фортепіанному і композиторському. Тоді Наталя дістала перші уроки від відомого композитора Анатолія Кос-Анатольського. Вона більше працювала над створенням нових пісень та їх оркестровим аранжуванням, зокрема писала для відомого музичного колективу «Галичина» під керівництвом Петра Рачинського. Співак Мар’ян Шуневич був першим виконавцем пісні “Перелесник”.
З 1984 року, ще будучи студенткою, Наталя працює піаністкою/клавішницею у Львівському Об’єднанні Музичних Ансамблів (ЛОМА). Восени за пропозицією директора Наталя організовує новий, професійний жіночий ансамбль «Мальви». Працюючи разом з «Мальвами» у престижному ресторані «Високий Замок», Наталя здійснює багато своїх творчих задумів. У цей період створюються пісні спеціально для цього співучого колективу: «Мальви», «Там полине пісня», «Добрий вечір», «Зимовий вогонь», «Дві флейти», багато сучасних обробок народних пісень. Влітку 1985 року ансамбль бере участь у Республіканському Конкурсі артистів естради, який проходив у Хмельницькому. Там же «Мальви» виступають у збірних концертах нарівні з такими вже відомими артистами як Микола Гнатюк, Микола Мозговий, Надія Шестак, Ніна Шестакова та інші. Тоді ж Наталя познайомилася з нині всесвітньо відомим скрипалем-віртуозом Василем Попадюком, навіть не запідозрюючи, що доля їх знову зведе через 20 років у Канаді.
Повернувшись назад до Львова, Наталя вирішила, що ресторан не є місцем для «Мальв». Концерти, сцена, творча праця – ось що потрібно було дівчатам. В цей час дещо змінюється склад колективу. У «Мальви» приходить нова солістка – зовсім юна, студентка першого курсу Львівського музучилища Інеса Братущик, голос якої «гартувався» у зразковому ансамблі «Щасливе дитинство» при Палаці піонерів. Добре попрацювавши над матеріалом і підготувавши повну концертну програму, «Мальви» у 1987 році з великим успіхом «склали іспит» – прослуховування до Львівської Обласної Філармонії, де були прийняті як штатні працівники.
Гурт «Мальви» у складі Інеси Братущик, Лариси Соловій, Нелі Кривути, Ярослави Шедьо, Наталії Данилів та під художнім і музичним керівництвом Наталії Кулинич розпочав свою нову сторінку. Почалися творчі будні, концерти і репетиції, злети і спади. Всі учасниці ансамблю, окрім Інеси та Лариси, були тоді студентами 5-го курсу консерваторії, по закінченні якої вже мали постійну працю у філармонії. Творчість Наталі у цей період досягає найвищого злету. Стараючись іти в ногу з часом, вона багато слухає західної музики, цікавиться джазом, у вільний час спілкується з багатьма джазовими музикантами старшого від себе віку, бере участь у jam-сейшнах, чим збагачує свій досвід. Це все яскраво відбивається на її піснях та аранжуваннях. Її обробки народних пісень «Ти до мене не ходи», «Ой вербо, вербо», «Якби мені черевики», «Лілея», «В гаю зелененькім», «Сіяв мужик просо» та інші стають популярними шляґерами. Саме тоді Наталя відчула смак того стилю “smooth jazz”, з яким вона не розлучається по сьогодні. У цей час пишуться пісні на вірші Анни Канич спеціально для голосу Інеси Братущик: «Пісня – любов моя», «Мій тату», «Чому?». Не залишає в самоті і свій голос, виконуючи «Буревій» у стилі рок-н-рол, джазову «Зорю надії» на вірші Я. Виджака, «Вишневий цвіт» на слова Б. Кучера та багато інших. Велика роль відводиться інстументальним творам, одним з яких «Мальви» відкривали свої концерти і саме який дав назву для сьогоднішнього нового альбому Наталії “On the Move”. Наталя робить все можливе, щоб записати всі ці пісні на аудіоносіях. Проводить багато часу на студіях радіо, телебачення, приватних. Вдається зробити кілька записів, на основі яких режисери Львівського телебачення знімають відео. Це були пісні «Мальви», «Троянди», «Ти до мене не ходи» і «Мій тату».
Восени 1988 року «Мальви» їдуть у першу закордонну поїздку до Польщі для обміну культури між Львівською та Жешувською філармоніями. Поляки їх тепло приймають, оцінюючи високий професійний рівень гурту. Також тут їх зустрічають представники української громади. Серед них — майбутній чоловік Наталі — Євген Колач.
Навесні 1989 року Наталя готує «Мальви» до обласного відбіркового туру всеукраїнського фестивалю «Червона рута», де вони завойовують Перше місце, а солістка Інеса Братущик стає володарем Ґран-прі. Після цієї перемоги дівчата здобули ще більше глядацьких симпатій. Наталя дістає пропозиції від чисельних поетів, щоб написати пісні на їх вірші. Одним з таких став Богдан Кульчицький, колишній її викладач політекономії в консерваторії. Наталі відразу припали до вподоби тексти і вона за пару днів створила джазове «Кохання у Львові» та драматичне «Де ти?». Восени цього ж року «Мальви» здобувають Третю премію і звання лауреата на Першому фестивалі української пісні ім. В. Івасюка «Червона рута» в Чернівцях. Пісня «Де ти?» у виконанні Інеси Братущик з успіхом прозвучала на заключному концерті лауреатів та гостей фестивалю, де між іншими Наталя познайомилася із Тарасом Петриненком та його гуртом «Гроно», і з якими знову ж таки зустрілася у Канаді. Взагалі, вже тоді всі музиканти та артисти були як одна велика сім’я, яку єднало одне – українська пісня.
Після «Червоної рути» «Мальви» ще багато гастролюють по Україні, дістають запрошення до Москви на «Шире круг», та до Польщі, на цей раз від української громади. В цей час Наталя разом з Романом Олійником пише «Неопалиму Купину» на вірші А. Канич, яку виконала Інеса Братущик. Пісня здобула великий успіх і відграла активну роль у хвилі національного піднесення в Україні.
Останнім проектом Наталі перед відїздом до Канади була робота над створенням музики та аранжуванням пісень, які мали звучати під час з’їзду “Українська молодь – Христові», що проходив у Львові 1990 року. Це було спеціальне завдання і прохання отця Чировського, ректора Духовної семінарії в Оттаві.
Прибувши до Канади в 1990 році, Наталя в пошуках творчої праці створила вокальне тріо «Роксана», опісля – гурт «Джерело», до складу якого входили музиканти, виходці з України.
Для підвищення своєї кваліфікації Наталя закінчує спеціальний курс хорових диригентів в Едмонтоні під керівництвом маестро Володимира Колесника і стає диригентом церковного хору в Ошаві.
В цей час Наталя зробила коротку перерву в своїй кар’єрі, віддавши перевагу створенню сім’ї, народженню двох дітей та влаштуванню благоустрію. Але ще перед народженням дітей вона встигла запросити до себе від імені компанії «Міст» Інесу Братущик та Ореста Хому, з якими вона мала турне по Онтаріо та у Квебеку. Це її заспокоїло лише на деякий час. У вересні 1993 року її пропонують створити новий гурт для гри в українському ресторані «Юріс» та для концертної діяльності. Гурт «Мрія» проіснував досить довго. Наталя була музичним лідером, а його солісткою була чудова співачка Леся Пасько. За цей час гурт видав свій аудіо-альбом «Веселіться з нами», брав участь у численних виступах, зокрема святкуваннях Дня Незалежності України в Торонто, Віндзорі, Лондоні, Ошаві, релігійно-музичних фестивалях при монастирі Пресвятої Богородиці в Оранджвіл, у фестивалях та концертах на оселях «Сокіл», «Веселка» та «Київ». Гурт «Мрія» неодноразово вітали українці Америки, зокрема Детройту, Рочестера, Клівленда, Чікаґо та Фінекса. Найбільш пам’ятним був той вечір, коли на одному з таких великих бенкетів у Торонто був присутній народний артист України Анатолій Солов’яненко. Наталя без нот, репетицій і вагань мала за честь акомпанувати великому маестрові при його виступі.
Паралельно Наталя стає акомпаніатором, а згодом і художнім керівником хору «Трембіта» від КУК в Ошаві. Знаходить час і вчити дітей в Українській школі ім. І. Франка в Ошаві, як також і давати приватні уроки гри на фортепіано.
У 1996 році Наталя разом з чоловіком та дітьми їде в Україну та до Польщі, де спілкується з багатьма друзями-музикантами, набирається творчої енергії, пише нову пісню на слова А. Канич «На спогад». Відразу тут, у Львові, робить її аудіозапис і дає на Львівське радіо.
По поверненні до Канади Наталя активно включається у творче життя української громади і не тільки. Ще у 1995 році Наталя стала головним акомпаніатором для хору понад 60 осіб County Town Singers і є ним по сьогодні. Вона концертує з ними, записує щороку альбоми, вносить у їхній репертуар українські пісні у власному аранжуванні. Разом з ними побувала у турне по Східній Європі, відвідавши Австрію, Угорщину, Польщу, Чехію і Німеччину. Остання поїздка з хором на фестиваль “Rhythms of the world” до Нью-Йорку у 2012 році була особлива. Хор виступав у престижних концертних залах Нью-Йорку, а також в ООН, де серед інших пісень в концертному репертуарі хору звучала Наталина пісня “Beauty of Life” з її першого альбому “On The Move”, у її ж хоровому аранжуванні.
Наталя знайомиться з цікавими людьми, талановитими музикантами. Схильність до джазу приводить її до Brian Rose Big Band у ролі піаністки. Згодом досвід, здобутий там, а також власні високі музичні здібності вона широко застосовує в українському Біґ-Бенді «Орфей», будучи єдиною жінкою і головною джазовою піаністкою цього оркестру.
Доля зводить Наталю з Дейдрі Франсуа, співачкою. яка шукала аранжувальника для її власних пісень. Наталя аранжує її пісні, а Дейдрі в свою чергу пише англійські переклади та нові тексти до Наталиних пісень, а згодом вона і сама почала співати українською, дебютуючи з піснею «Черемшина» на концерті «Орфею». Так зародився дует «Кольори», без якого не відбувалося жодне українське свято.
Поміж тим Наталя продовжує писати нові пісні, на цей раз співпрацюючи з відомим поетом-піснярем Анатолієм Житкевичем, проживаючим у Торонто. Це «Скрипалеві ранки», «Зірка любові», «Україно, I love you!», “Білі конвалії”, “Іду крізь осінь”, “Чия то квітка?”, “Під небом Сальвадора”. Вона далі приймає активну участь у різних заходах, які відбуваються в українській громаді. Виступає на щорічних фестивалях, присвячених Незалежності України, Лемківської культури, «Золотий Клен», Українському Торонтонському фестивалі на Гарбор Фронт і Блур, тематичних вечорах-зустрічах краян Львова, Тернополя, Івано-Франківська, концертах-марафонах, присвячених збірці коштів для потерпілих від повені в Україні, до ювілейних дат Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, а також меморіальних імпрезах пам’яті композиторів Володимира Івасюка та Ігоря Білозіра, концерті стрілецької пісні, Різдвяних концертах. Майже до кожної такої імпрези Наталя або пише нову пісню, або вкладає левову частку в аранжування вже знаних пісень. Так разом з поетесою Надією Козак була написана пісня “Ніби тільки вчора”, присвячена пам’яті Ігоря Білозіра. Гру та спів Наталі часто слухають у будинках опіки, школах та інших закладах. Її найкращі твори знайшли місце на новому компакт-диску “On The Move”.
Нині Наталя Колач–Кулинич у повному розквіті сил і таланту. Вона все така ж енергійна, працьовита, творча та успішна. В її творчих планах — написання музики до театральної вистави про Козака Буйвітера. Але найголовніше — здійснити поїздку в Україну, де б зорганізувала свій ювілейний творчий вечір, залучаючи якомога більше українських артистів, включно з її рідними “Мальвами”.
Сторінка гурту “Мальви” знаходиться тут
Інформація, фото і записи надані Наталією Кулинич спеціально для сайту “Золотий Фонд української естради”.
Всі доступні записи творів Наталії Колач-Кулинич:
Вишневий цвіт (сл. Б.Кучера) – І.Братущик та ВІА “Мальви”
Де ти (сл. Б.Кульчицького) – І.Братущик та ВІА “Мальви”
Зірка любові (сл. А.Житкевича) – Н.Кулинич
Зоря надії (сл. Я.Виджака) – Н.Кулинич та О.Бунча
Кохання у Львові (сл. Б.Кульчицького) – Н.Кулинич
Мальви (сл. А.Канич) – І.Братущик та ВІА “Мальви”
Мій тату (сл. А.Канич) – І.Братущик
Неопалима купина (сл. А.Канич) – Д.Пліхтяк
Ніби тільки вчора (сл. Н.Козак) – Д.Пліхтяк
Cкрипалеві ранки (сл. А.Житкевича) – Д.Білан
Троянди (сл. А.Канич) – Н.Кулинич
Чому? (сл. А.Канич) – І.Братущик та ВІА “Мальви”
Якби мені черевики (сл. Т.Шевченка) – І.Братущик та ВІА “Мальви”
Де ти (сл. Б. Кульчицького) – Інеса Братущик та ВІА “Мальви”
Зірка любові (сл. А. Житкевича) – Наталія Кулинич
Зоря надії (сл. Я. Виджака) – Наталія Кулинич та Олег Бунча
Кохання у Львові (сл. Б. Кульчицького) – Наталія Кулинич
Неопалима купина (сл. А. Канич) – Діана Пліхтяк
Ніби тільки вчора (сл. Н. Козак) – Діана Пліхтяк