Барвисті сни

Прослухати:

[audio:http://www.uaestrada.org/wp-content/uploads/2016/06/02.-Barvysti-sny.mp3|titles=Barvysti-sny]

Музика: Олексій Сердюк
Вірші: Роман Кудлик
Виконує: Оксана Білозір та ВІА “Ватра”
Запис 1982 р.

Як ми з тобою зустрічались –
Снилися білі сни,
Срібно ромашки розквітали
Променями весни,
Падав під ноги цвіт
Із черешневих віт,
Біло, весняно нам
Всміхався світ.

Приспів:
Тільки ти не прожени
Із душі своєї сни,
Знов колись до тебе із далини |
Прийдуть вони. | (2)

Як ми з тобою покохались –
Маки цвіли у снах,
Маки червоні розгорались
Ватрами у житах,
Маками світ пропах,
Линув у небо птах,
Сонце встеляло нам
Щасливий шлях.

Приспів.

Як ми з тобою попрощались –
Сняться блакитні сни,
Сині волошки розквітають
Покликом далини,
Стеляться, мов дими,
Синіми б’ють крильми,
Наче віщують –
Стрінемось ще ми.

Приспів (3).

Скачати аудіо

4 Responses to Барвисті сни

  1. Сергій коментує:

    Дякую виконавиці , авторам і всим тим людям , які створювали цей прекрасний сайт . Час від часу плаваючи у різних інформаційних потоках часто – густо дуже викривлених і навмисно , чи може ненавмисно спотворених , заходжу сюди , вибираю виконавця , включаю пісню і насолоджуюсь дотиком до душі тих , хто створює такі шедеври . Велика пошана і подяка Вам .

  2. Віталій коментує:

    яка чудова пісня чую вперше

  3. Ігор Олійник коментує:

    Пісню “Барвисті сни” Олекси Сердюка і Романа Кудлика вважаю однією з найкращих у репертуарі віа “Ватра”. Нагадаю, що Роман Кудлик співпрацював ще з Володимиром Івасюком, а ось саксофоніст “Ватри” Сердюк запам’ятався піснею “Чарівна бойківчанка”, яка увійшла до 1-го LP віа “Самоцвєти” – “Моя адреса – Радянський Союз” і стала знаковою у творчому здобутку автора. Тоді, у 70-х, тільки лінивий не знав і не співав Івасюкових пісень, як і “Чарівну бойківчанку” Сердюка. А ось з Ігорем Білозіром мені пощастило зустрітись у Тернопілі в номері “Люкс” №302 новозбудованого тоді готелю “Москва” (тепер “Галичина”). Пані Оксана нам зробила смачну каву, а Ігор із задоволенням ділився своїми планами і все припрошував до кави. Словом, від зустрічі у мене залишились найкращі враження, а нашу розмову я виклав в черговому матеріалі молодіжної газети “Ровесник”, де працював позаштатним кореспондентом.
    Концерти “Ватри” у Тернополі, як завжди, пройшли “на ура”. Взагалі віа “Ватра” 80-х це – сплав міцних музикантів, кожен із яких чітко виконував свою завдання. Основу програми складали чудові мелодії Ігоря на вірші львівського поета Богдана Стельмаха – “Перший сніг”, “Пшеничне перевесло”, “Рушимо, рушимо”, “Не сип, сила, скла” (Ігор Богдан). Тодішня “Ватра”, окрім, основної солістки Оксани Білозір, мала ще двох виконавців – Мар’яна Шуневича – володаря академічного тенора та Ігоря Богдана, якого згодом замінив Володимир Прасоленко ( “Мамина світлиця”). Чудовими вкрапленнями у віночок білозірових пісень були українські народні “Іванку, Іванку” та “Як ішов я з Дебречина додому”. Запам’яталося, що в останній із них гумористично “вишивав” на сцені скрипаль Роман Лозінський, який, по-суті, і був автором аранжування. Взагалі, всі пісні звучали настільки органічно, що ти не розумів, де тут народна пісня, а де білозірова. Хоча публіка особливо не замислювалася над цим: їй все шалено подобалося, вона гучно плескала і щиро віддавала “свій позитив” музикантам.
    Скільки себе пам’ятаю, мене постійно мучило питання хто ж у “Ватрі” головний плеймейкер, тобто автор оркестровок. Ігоря було питати якось незручно. Тому я пыдозрював, що практично кожна пісня це – плід колективної творчості команди. В деякій мірі – це було так. Хоча згодом, коли ансамбль залишили саксофрныст Олекса Сердюк і, особливо, клавішник Зеновій Левковський, почувши оновлену “Ватру”, я зрозумів “звідки ростуть ноги”. Як би там не було, але мені дуже подобався Лековський. Музикант, від Бога, він “видовбував” із “клавіш” таку палітру звуків, яку не міг зробити ніхто до нього, як, власне, і після нього. Як на мене, саме на ньому тримався фірмове звучання тодішньої “Ватри”. Окрім того, добрим словом хотів би згадати гітариста Андрія Березу, басиста Володимира Огира та барабанщика Юрія Кедринського.
    На завершення хотів пригадати ще дві мелодії, що без сумніву, ввійшли до “золотого фонду” “Ватри” – “Коханий” та “Ніби вчора”. Написані вони Ігорем Білозіром на чудові вірші кореспондента львівської газети “Ленінська молодь” (якщо не помиляюсь) Петра Запотічного. Друге життя “Коханому” дала прекрасна співачка Квітка Цісик, як і її чоловік і по сумісництву майстер прекрасних оркестровок – Д. Хорнер. Пригадуєте, у фіналі пісні “Коханий” програш на акустичній гітарі невідомого американського майстра. Це – просто “бомба”. Ну а слухати “Ніби вчора” без скупої чоловічої сльози, як на мене, просто неможливо…

    Ігор Олійник, м. Тернопіль

    • Ігор Олійник коментує:

      Прошу вибачення за дезінформацію. Справа у тому, що на концерті 83-го року, про який йшла мова, Романа Лозинського я сплутав з Ростаславом Штинем, а Огара звати все таки Іваном. Втім, як би там не було, даний склад “Ватри” 80-х заслужено вважається “золотим”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *