Петриненко Діана

Діана Гнатівна Петриненко [нар. 8.II.1930] – оперна, естрадна і концертно-камерна співачка (лірико-колоратурне сопрано), народна артистка СРСР (1975).

Дівоче прізвище – Паливода. Народилася в с. Білоусівка, тепер Драбівського р-ну Черкаської області. Вокальну освіту здобула у Київській консерваторії (1949-1955, клас М. Єгоричевої). У 1958-1961 навчалася в аспірантурі при Київській консерваторії. У 1955-1958 – солістка Державної хорової капели “Думка”, 1962-1988 – Київської філармонії.

Володіла голосом широкого діапазону. Виконавська майстерність відзначалася чудовою вокальною технікою, бездоганним фразуванням, чіткою інтонацією.

У репертуарі співачки були твори українських (Лисенко, Січинський, Стеценко, Степовий), російських (Глинка, Римський-Корсаков, Рахманінов) та зарубіжних (Моцарт, Гайдн, Бетховен, Верді) композиторів. Петриненко виконувала твори різних жанрів – українські та російські народні пісні, арії з опер, партії сопрано в Дев’ятій симфонії Бетховена, в ораторії “Пори року” Гайдна, “Радуйся, ниво неполитая” Лисенка, в “Реквіємі” Моцарта та ін. З особливою виразністю співала українські народні пісні та романси українських композиторів.

Записала на грампластинки українські народні пісні “Глибока кирниця”, “Ой лугом іду, голосок веду”, “Чотири воли пасу”, “Чи я вплила”, “Ой піду я до млина” та ін., а також романси Лисенка (“Садок вишневий коло хати”), Заремби (“Не тополю високую”, “Утоптала стежечку”), Ревуцького, арії з опер українських композиторів.

Лауреат VII Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Відні (1959, ІІ премія). Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1972). З 1961 – викладач (з 1984 – доцент, з 1991 – професор) Київської консерваторії (тепер – Національної музичної академії). Гастролювала з концертами в Канаді, США, Фінляндії, Югославії, Італії, Франції, Нідерландах, Японії, Чехословаччині. Угорщині. Її син Тарас Петриненко став видатним співаком і композитором.

Веселий дощ (О. Білаш – О. Вратарьов)

До одного не байдужа (О. Білаш – В. Юхимович)

Запливай же, роженько весела (Г. Майборода – А. Малишко)

Кохання моє (Б. Буєвський – В. Малишко)

Сміються, плачуть солов’ї (В. Безкоровайний – О. Олесь)