Львів. Керівник – Ігор Хома.
“Медікус” – український естрадно-джазовий ансамбль.
Побувавши на фестивалі молоді і студентів у Москві (1957), де виступали джазові колективи, викладач Львівського медінституту Ігор Хома запалився ідеєю організувати свій ансамбль, що й було зроблено після повернення до Львова. Спершу І. Хома з братом Олегом організували сімейний дует. Не було ні приміщення, ні професійного обладнання. Але одержимі брати мали стільки ентузіазму, що до них потягнулися інші фанати джазової музики. Спочатку колектив називався «Ритм». Він став першим після Другої світової війни українським джазовим оркестром у Львові.
Професор кафедри фортепіано Львівської консерваторії Марія Крих згадує: “На початку 50-х років, коли ми були студентами, і мови не могло бути про якийсь джаз, але вже були такі фільми, як «Серенада сонячної долини», з прекрасними джазовими мелодіями, і студенти консерваторії намагалися імпровізувати на подібні теми… Одного разу мені зателефонував Ігор Хома і запитав дозволу, щоб прийти і порадитися з питань джазу… Я звела Ігоря з Боровським і Михайлом Лерманом, і вони навчили його основам джазу. Ближче до 60-х приїхав Мирослав Скорик – і в консерваторії з’явився джаз: багато хто пам’ятає Любу Чайковську, яка співала «Не топчіть конвалій» і «Намалюй мені ніч». І паралельно з’являється джаз в медінституті. Хоча в «Медікусі» зібралися непрофесійні музиканти, вони були дуже талановитими і дуже любили свою справу”.
Починав «Ритм» концертом у круглому залі III поверху Порохової вежі. На початку 60-х років рідкісні концерти ансамблю у місті завжди проходили з аншлагами, ведучим всіх програм джаз-бенду був студент театральної студії при театрі ім. М. Заньковецької Богдан Ступка.
Ігор Хома чітко поставив завдання – вивести свій ансамбль на орбіту міжнародного джазу. І вже в 1960 році «Ритм» вперше представив український джаз в Тарту (Естонія) на IV-му фестивалі джазової музики.
“…Вже тоді, на самому початку, ми взялися за джазову інтерпретацію деяких українських народних пісень і танців. Наприклад, вже в 1959 році ми виконували чисто інструментальну п’єсу «Взяв би я бандуру» на два саксофони і ритм-секцію. Так що відразу цей ансамбль зазвучав цілком незвично…” (Ігор Хома). Слід сказати, що колектив І. Хоми на своїх концертах грав навіть рок-н-рол!
У 1965 р. «Ритм» перейменовується в «Медікус» (у перекладі з латинської – «Медики»).
Ансамбль І. Хоми був єдиним українським колективом на міжнародних фестивалях у Талліні (1965, 1966, 1967), де збиралися корифеї джазової музики: Г. Гаранян, К. Бахолдін, Р. Паулс, С. Намисловскі, Ч. Ллойд, О. Ільїн, А. Зубов і т. д. Тісні творчі стосунки пов’язували І. Хому з трубачем А. Козловим, теоретиком джазу А. Баташовим та ін. Його знали і поважали в Польщі, Прибалтиці, Росії.
Склад ансамблю постійно змінювався – від квінтету до біг-бенду. Станом на 1965 р. у ньому грали: Ігор Хома (фортепіано, електроорган, скрипка), Петро Гусак (флейта), Едуард Манякін (тромбон), Орест Довганик (тенор-саксофон, кларнет), Олег Хома (ударні), Андрій Цегельський (контрабас). Брати Ігор та Олег Хома, О. Довганик, А. Цегельський, а згодом – флейтист і альт-саксофоніст Юрій Вовк склали кістяк колективу, який залишався незмінним багато років, решта музикантів (як і більшість солістів) затримувалися відносно ненадовго. Найвідоміші серед них – Володимир Кіт (труба), Степан Івасівка (баритон-саксофон), Здіслав Марчій (тромбон), Юрій Закаль (гітара).
Жорстка дисципліна, якою відзначався «Медікус», базувалася на авторитеті його організатора і незмінного керівника. Основу репертуару складали естрадні пісні Ігоря Хоми і джазові композиції – як зарубіжні, так і вітчизняні, у тому числі твори керівника ансамблю та українські народні мелодії у джазовій обробці. Ігор Хома формував і розвивав імпровізаційний джаз, орієнтований на український мелос. Він мав велику відвагу пропагувати джаз тоді, коли радянська система намагалася знищити в мистецтві все неординарне та ще й з виразним національним акцентом. Комсомольська преса називала джазмена «музичним бандитом» і навіть вимагала «суду громадськості» над «Поширювачем буржуазної культури».
На початку 70-х одним із солістів “Медікусу” став студент-медик Олег Дорош. Йому був притаманний рідкісний голос, згодом він отримав прізвисько “маленький Карузо” через низький зріст і неординарні вокальні дані. Особливо полюбили львів’яни у його виконанні пісню Ігоря Хоми “Срібне коло” , вона звучала щонеділі у концерті на замовлення на Львівському радіо. Проте з часом її заборонили, очевидно тому, що в ній згадувалося “євшан-зілля” – символ степової козацької волі. Що стосується жінок, то основною солісткою ансамблю у 70-ті роки була Леся Боровець.
З 1971 р. частина учасників «Медікусу» , в тому числі трубач Володимир Кіт, стали працювати у ВІА «Арніка».
Ансамбль «Медікус» приймав участь у таких джазових фестивалях, як: «Юність-1973» (Дніпропетровськ), де отримав II премію, «Джаз над Одрою-1972» (Вроцлав), «Меморіал Кшиштофа Комеді-1977» (Варшава). Львівська студія телебачення створила перший український музичний фільм «Заліцяльніки» (1968). Цей фільм був найдорожчим для І. Хоми, адже в ньому звучали його композиції і грав під його керівництвом «Медікус».
У 1975 і 1976 р. «Медікус» записав платівки на фірмі «Мелодія», а також зробив записи на студіях «Радіо Варшава», «Радіо Берлін», «Радіо Вроцлав». Статті про «Медікус» з’являлися в таких солідних музичних виданнях, як варшавський “Jazz” (1969, 1971, 1977) і берлінський “Melodik und Rhythmus” (1967, 1968).
Після загадкового вбивства Володимира Івасюка в 1979 р. і слідуючого за цією подією “закручування гайок” у сфері культури умови для розвитку музичної творчості у Львові різко погіршилися. Партійні органи клеїли ярлик “націоналізм” на все, що хоч трошки здавалося підозрілим. Але і в цих умовах «Медікус» зміг зберегти своє обличчя. Однією з останніх пісень колективу була “Криниця” у виконанні Олега Дороша, присвячена українським хлопцям, що загинули в Афганістані. Ансамбль скорочується до мінімального складу – клавішні, ударні, саксофон, бас-гітара і два лідер-солісти (Л. Боровець та О. Дорош).
Останній концерт ансамблю «Медікус» під керівництвом Ігоря Хоми відбувся у Львівській опері в 1981 році. Після цього композитор мав серйозні неприємності у зв’язку з виконаною на концерті коломийкою (це прирівнювалося до “націоналізму”). На роботі йому було оголошено сувору догану. Ця подія, а також скажений робочий ритм у двох галузях одночасно – музиці та медицині – підірвали здоров’я Ігоря Хоми, його наздогнала страшна хвороба – інсульт. Залишилася недописаною докторська дисертація, а також багато нереалізованих творчих планів. 14 жовтня 1984 р. маестро передчасно пішов з життя.
Після смерті Ігоря Хоми відомі принаймні 4 спроби відродити “Медікус” – його солістом Левком Цимбалою, колишнім трубачем ВІА “Арніка” В. Котом, львівським музикантом Романом Лозинським і братом Ігоря Хоми, ударником «Медікусу» Олегом Хомою (кожним окремо і в різний час). Левко Цимбала зі своїм колективом багато гастролював у Америці, де і залишився. Довше за всіх проіснував склад В. Кота (за деякими відомостями – існує донині). З 1994 р. його «Медікус» грає в стилі диксиленд, а до постійного складу входять подвійні фахівці (одночасно медики і музиканти): керівник ансамблю Володимир Кіт (труба, фармаколог), Ярема Камінський (кларнет, реаніматор), Євген Прокіп (тромбон, стоматолог), Орест Довганик (тенор-саксофон, онколог), Мирослав Цюпак (банджо і вокал, радіолог). Ритм-секцію складають Андрій Цегельський (контрабас, патологоанатом) та Іван Господарець (ударні).
“Медікус” залишив яскравий слід в українській музичній культурі і ще раз довів, що самодіяльний колектив може грати і співати краще, ніж деякі професійні. Багато хто з учасників ансамблю став відомим співаком чи музикантом, багато – відомими лікарями, адже його основу завжди становили медики. Медицина і музика переплелися дуже тісно, не заважаючи одне одному, а навпаки – доповнюючи і допомагаючи.
Солістами “Медікусу” у різний час були Олег Дорош, Леся Боровець, Леон Фрайфельд, Юрій Гаврилюк, Лючія Красота, Леся Стадник, Рита Кабанова, Здіслав Марчій, Люба Чайковська, Оксана Трух, Богдан Цісінський, Левко Цимбала, Іван Попович, Олександр Щеглов, Надія Зяблюк, Анатолій Пацельд, Леся Шевченко.
У 2009 році завдяки львівському співакові Оресту Цимбалі було випущено одразу 5 компакт – дисків “Медікусу” (3 джазових і 2 пісенних, один з яких – сольний альбом покійного Олега Дороша).
Всі доступні записи ансамблю “Медікус” (84):
Пісні і вокально-джазові композиції (39):
Атомний вальс (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Леон Фрайфельд
Баба-Яга (І. Хома – Р. Боднар) – солістка Леся Стадник
Балада про юнака (І. Хома) – солісти Олег Дорош та Леон Фрайфельд
Березневий дзвін (І. Хома – Р. Боднар) – солістка Леся Боровець
Білі скрипки зими (І. Хома – Б. Стельмах) – соліст Здіслав Марчій
Верона (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Олег Дорош
Вечір у Львові (І. Хома) – солістка Люба Чайковська
Гей, музики (І. Хома – ?) – солістка Леся Стадник
Грай, сопілко (І. Попович – І. Петровцій) – Олег Дорош та Іван Попович
Далеко-далеко (А. Пророк) – соліст Олег Дорош
Журавлі (Л. Лепкий – Б. Лепкий) – солістка Леся Шевченко
Залицяльники (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Іван Попович
Зелені дні (Л. Боровець) – солістка Леся Боровець
Каралуна (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Олег Дорош
Козацька балада (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Олег Дорош
Криниця (І. Хома) – соліст Олег Дорош
Любове моя (І. Попович – І. Петровцій) – соліст Олег Дорош
Львівська зима (І. Хома – Р. Боднар) – Оксана Трух та Богдан Цісінський
Море (І. Хома) – солісти Лючія Красота та Юрій Гаврилюк
На трамвайній зупинці (А. Кос-Анатольський – Р. Братунь) – Анатолій Пацельд
Ой, зацвіли фіялоньки (у. н. п., обр. І. Хоми) – Л. Боровець та Н. Зяблюк
Падаюча зірка (І. Хома – Р. Боднар) – солістка Лючія Красота
Поросли межі терном (І. Хома – Б. Стельмах) – соліст Олег Дорош
Простори Вітчизни (І. Хома) – соліст Юрій Гаврилюк
Прощай, Львів (І. Хома – Р. Боднар) – солісти Олег Дорош та Юрій Гаврилюк
Робінзон (І. Хома) – солістка Ріта Кабанова
Ровесники (О. Білаш – О. Підсуха) – соліст Олег Дорош
Синя чічка (у. н. п., обр. І. Хоми) – солістки Л. Боровець та Н. Зяблюк
Спогад про Італію (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Юрій Гаврилюк
Срібне коло (І. Хома) – соліст Олег Дорош
Сумна я була (у. н. п., обр. І. Хоми) – солістка Леся Боровець
Ти і я (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Леон Фрайфельд
У Карпатах ходить осінь (Л. Дутковський – А. Фартушняк) – соліст Олег Дорош
Цей світ, як маків цвіт (І. Хома – Р. Боднар) – соліст Олег Дорош
A Man and a Woman (F. Lai) – солістка Леся Стадник
Fly Me To The Moon (B. Howard) – солістка Леся Боровець
Stompin’ at the Savoy (Sampson – Goodman – Webb – Razaf) – Леся Боровець
Summertime (George Gershwin) – солістка Лючія Красота
Tintarella di Luna (De Filippi – F. Migliacci) – солістка Ріта Кабанова
Інструментальні композиції (45):
Аркан (І. Хома, імпровізація на тему гуцульського танцю)
Вальс (І. Хома, з т/п “Гори димлять”)
Верховина (І. Хома)
Взяв би я бандуру (у.н.п.)
Дорога (І. Хома, з муз/ф “Залицяльники”)
Зрада (І. Хома)
Їхав козак за Дунай (І. Хома, варіація на тему української народної пісні)
Карпати (І. Хома)
Козачок (І. Хома, імпровізація на тему українського народного танцю)
Ніжно (І. Хома)
Ноктюрн (І. Хома, фантазія на тему “Вечірньої пісні” К. Стеценка)
Ой, зацвіли фіялоньки (І. Хома, фантазія на тему української народної пісні)
Ой не ходи, Грицю (у.н.п.)
Піраміди (І. Хома)
Повільний танець (І. Хома)
Половецькі танці (парафраза на тему О. Бородіна з опери “Князь Ігор”)
Полюшко-поле (Лев Кніппер)
Танець /з муз.ф. “Залицяльники”/ (І. Хома)
Швидка річ (І. Хома)
Швидка річ-2 (І. Хома)
Я солов’я стрів (І. Хома, з вистави “Хворий № 199”)
Afternoon Walk (John Lewis)
Alexander’s Ragtime Band (Irving Berlin)
Buona Sera, Signorina (Louis Prima)
“C” Jam Blues (Duke Ellington)
Caravan (Duke Ellington)
Carnival (Carlos Santana)
Flamingo (Edmund Anderson – Ted Grouya)
Forest Flower (Charles Lloyd)
I Can’t Give You Anything but Love (Jimmy Mc Hugh – Dorothy Fields)
Loveless Love (William Christopher Handy)
Lover, Come Back to Me (Sigmund Romberg – Oscar Hammerstein II)
Nineteenager’s Riff (Ptaszyn Wroblewski)
Oh, Lady, be Good! (George Gershwin)
On the Sunny Side of the Street (Jimmy Mc Hugh – Dorothy Fields)
Softly As in a Morning Sunrise (Sigmund Romberg – Oscar Hammerstein II)
Sombrero Sam (Charles Lloyd)
Some of these Days (Shelton Brooks)
Summertime (George Gershwin)
Swanee River (Stephen Foster)
Take the “A” Train (Billy Straihorn)
Tenderly (Walter Lloyd Gross – Jack Lawrence)
Well, You Needn’t (Thelonious Monk)
When the Saints Go Marching In (United States gospel hymn)
Whisper Not (Benny Golson)