Неоніла Василівна Стефурак – відома на Прикарпатті журналістка і письменниця, лауреат міської премії ім. І. Франка, член Національної спілки письменників України. Народилася 10 листопада 1951 року в м. Коломия на Івано-Франківщині. Закінчила Львівський медичний інститут та Літературний інститут ім. М. Горького в Москві. Лауреат обласної премії імені Мирослава Ірчана. Протягом 10 років очолювала обласне літературне об’єднання “Іскри юності”. Працювала в редакції Івано-Франківської молодіжної газети, нині – кореспондент “Галичини”. Входила до складу редколегії львівських релігійних журналістів “Місіонер”, “Милосердний самарянин”, “Діти Непорочної”. Поле її журналістської діяльності – культура і духовність: те, без чого не може бути ані сильної нації, ані цивілізованої держави. У її перекладах із польської побачили світ книжки реколекцій з католицькими святими, інші духовні твори. До 2000-річчя Різдва Христового нагороджена срібною медаллю УГКЦ. У творчому доробку письменниці є поетичні та прозові твори, п’єси, вірші для дітей. Автор поетичних збірок “Мелодія краплин”, “За плугом сонця”, “Голуби і леви”, “Дикі яблука”, “Кольорові гусенята”, ” Спалах”, “Проща”. У співдружності з композиторами Павлом Дворським, Остапом Гавришем, Володимиром Домшинським, Зоєю Слободян, Лесею Малько створила низку пісень, які неодноразово ставали лауреатами різних пісенних конкурсів і фестивалів. Найвідоміші з них: “Заметіль” (муз. О.Гавриш, вик. В.Зінкевич), “Квітка вогню” (муз. і вик. П.Дворський), “Білий острів” (або “Ніжністю скорений”, муз. О.Гавриш, вик. В.Білоножко), “Осінь за океаном” (або “Осінь в торонто”, муз. Л.Малько, вик. Б.Сташків).