Наталія Іванівна Боєва народилась 14 червня 1951 р. в Донецьку.
Член НСКУ з 1986 року.
У Запоріжжі закінчила ДМШ № 2 (1968) і Державне музичне училище (1972, теоретичне відділення). У 1977 році закінчила Київську Державну консерваторію ім. П.І. Чайковського (клас композиції Андрія Яковича Штогаренко – професора, Народного артиста СРСР та України, Героя Соціалістичної Праці).
У 1977 – 1992 роках працювала в Запорізькій обласній філармонії на посадах: музичний редактор, помічник головного режисера з літературної частини, художній керівник.
В період 1992 – 2006 років Наталія Боєва як викладач-методист вищої категорії займається у Запоріжжі педагогічною діяльністю в ДМШ №3, ДМШ №6 (клас композиції), музичному училищі ім. П. Майбороди (теорія, гармонія, поліфонія, композиція).
Із січня 2006 р. працює в Запорізькому обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. В.Г. Магара на посаді керівника музичної частини.
Заслужений діяч мистецтв України (1996), лауреат премії обласного Фонду культури ім. І. Паторжинського (1994), лауреат премії облдержадміністрації “За досягнення у розвитку музичного мистецтва Запорізького краю” (2007), лауреат Другого Всеукраїнського фестивалю академічних театрів “Данапріс” у номінації “Краще музичне вирішення” вистави за п’єсою К. Карпенко “Мамай” (2008, Запоріжжя) У 2008 р. Наталя Боєва одержала “Почесну грамоту” Національної Спілки композиторів України “За вагомий внесок у діяльність НСКУ”.
Про творчість Наталі Боєвої йдеться на сторінках Біографічного енциклопедичного словника “Жінки України”, “Української музичної енциклопедії”, “Енциклопедії сучасної України”, у довіднику “Композитори України та української діаспори”, у книзі О. Шифріної “Герои и судьбы” та на сторінках літературно-художнього альманаху “Свічадо”, де надрукована її власна п’єса “Лігейя” за мотивами Е.А. По (Дніпропетровськ, 3/4 (17/18) 2006).
Наталія Боєва – автор чудових пісень, зокрема на вірші відомого запорізького поета Григорія Лютого.
Всі доступні записи пісень Наталії Боєвої:
Не питай (сл. Г.Лютого) – Л.Михайленко