Хома Ігор

Ігор Хома (*29 квітня 1929, Краків, Польща – †14 жовтня 1984, Львів) — засновник української школи джазової музики, автор джазових п’єс та імпровізацій, естрадних пісень, музики до драматичних вистав та музичних фільмів, організатор та керівник ансамблю «Медікус».

У 1933 р. сім’я переїхала у місто Підволочиськ Тернопільської області, а в 1945 р. — у Львів, де Ігор закінчив середню школу та медичний інститут (1953). Після отримання диплому лікаря працював в інституті епідеміології, мікробіології та гігієни науковим співробітником. Захистивши кандидатську дисертацію, став викладачем Львівського медичного інституту, де отримав звання доцента (1970) і де працював до кінця свого життя.

Побувавши на фестивалі молоді і студентів у Москві (1957), де виступали джазові колективи, Ігор Хома запалився ідеєю організувати свій ансамбль. Отож, він створив перший, після Другої світової війни, український джазовий ансамбль у Львові (1958—1960). Жорстка дисципліна, якою відзначався оркестр «Ритм» (назва «Медікус» — від 1965 р.) базувалася на авторитеті його організатора і незмінного керівника.

Ігор Хома формував і розвивав імпровізаційний джаз, орієнтований на український мелос. Він мав велику відвагу пропагувати джаз тоді, коли радянська система намагалася знищити у мистецтві все неординарне та ще й з виразним національним акцентом. Джаз-оркестр І. Хоми уперше представляв Україну на фестивалі джазової музики у Тарту (1960) та був єдиним українським колективом на міжнародних фестивалях у Таллінні (1965, 1966, 1967), де збиралися корифеї джазової музики: Г. Гаранян, К. Бахолдін, Р. Паулс, З. Намисловскі, Ч. Ллойд, О. Ільїн, О. Зубов тощо. Тісні творчі стосунки єднали І. Хому із трубачем О. Козловим, теоретиком джазу О. Баташовим та ін.

Перший український музичний фільм Львівської студії телебачення «Залицяльники» (1968) був найдорожчим для І. Хоми, адже у телефільмі звучали його композиції та грав під його орудою «Медікус».

Останній концерт ансамблю «Медікус» під керівництвом І. Хоми відбувся у Львівському оперному театрі (1981). Після нього композитор мав серйозні неприємності у зв’язку з виконаною коломийкою. Ця подія поставила крапку на творчій долі Ігоря Хоми і вкупі з шаленим ритмом роботи одночасно у музиці та медицині призвела до інсульту. Залишилася недописаною докторська дисертація та багато нереалізованих творчих планів. 14 жовтня 1984 року маестро передчасно пішов з життя.

Атомний вальс (сл. Р. Боднара) – Леон Фрайфельд

Баба-Яга (сл. Р. Боднара) – Леся Стадник

Балада про юнака (муз. і сл. І. Хоми) – Олег Дорош та Леон Фрайфельд

Березневий дзвін (сл. Р. Боднара) – Леся Боровець

Білі скрипки зими (сл. Б. Стельмаха) – Здіслав Марчій

Верона (сл. Р. Боднара) – Олег Дорош

Вечір у Львові (муз. і сл. І. Хоми) – Люба Чайковська

Гей, музики (сл. ?) – Леся Стадник

Залицяльники (сл. Р. Боднара) – Іван Попович

Каралуна (сл. Р. Боднара) – Олег Дорош

Козацька балада (сл. Р. Боднара) – Олег Дорош

Криниця (муз. і сл. І. Хоми) – Олег Дорош

Море (муз. і сл. І. Хоми) – Юрій Гаврилюк та Лючія Красота

Львівська зима (сл. Р. Боднара) – Оксана Трух та Богдан Цісінський

Падаюча зірка (сл. Р. Боднара) – Лючія Красота

Перехресні стежки (сл. А. Канич) – Орест Цимбала та Ірина Лончина

Поросли межі терном (сл. Б. Стельмаха) – Олег Дорош

Простори Вітчизни (муз. і сл. І. Хоми) – Юрій Гаврилюк

Прощай, Львів (сл. Р. Боднара) – Олег Дорош та Юрій Гаврилюк

Робінзон (муз. і сл. І. Хоми) – Ріта Кабанова

Спогад про Італію (сл. Р. Боднара) – Юрій Гаврилюк

Срібне коло (муз. і сл. І. Хоми) – Олег Дорош

Ти і я (сл. Р. Боднара) – Леон Фрайфельд

Цей світ, як маків цвіт (сл. Р. Боднара) – Олег Дорош

One Response to Хома Ігор

  1. Олександр коментує:

    Минуле формує майбутнє, але майбутнє через віру і мрії складає минуле, і тоді знов і знов грає срібне коло і водограй невпинно ллється.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *