Кучер Богдан

“Богданова пісня і слово це життєдайне джерело з-під Говерли.
Це храм духу, в якому звучить висока молитва за людину.
На таких особистостях і тримається частка українського неба.”
(Василь Зінкевич, 2007 р.)

Поет, композитор, виконавець власних пісень, ведучий духовно-публіцистичних, мистецьких і культурологічних програм на обласному радіо, ведучий і режисер концертних заходів, Заслужений журналіст України Богдан Кучер (у паспорті – Михайло) народився 11 липня 1957 р. в с. Діброва Рогатинського району Івано-Франківської обл. З дитинства любив працювати в городі, в полі та на пасовиську. Навчався у Дібровській восьмирічній середній школі. Вчився добре, часто прагнув усамітнення заради пісні, книги, спроб писати. Від тоді і до тепер, коли щось робить, то, як навчили батьки, з думкою: а що казатимуть про нього в селі. Виростав Богдан на родинних піснях, з дитинства пам’ятає спів хорового колективу, виступи драматичного гуртка. Батько Богдана – Михайло – мав приємний голос і виступав на сцені. Гарно співала і родина Кучерів із Сарнок Горішніх! Вперше Богдан Кучер заспівав у школі завдяки його вчительці Марії Петрівні і відтоді почалися концерти по селах. Після закінчення школи 1971 р. вступив до Львівського технікуму легкої промисловості, який закінчив 1976 р. Під час навчання у технікумі співав в ансамблі пісні Володимира Івасюка. Згодом художній керівник колективу Володимир Грицик познайомив Кучера з самим автором “Червоної рути” й “Водограю”. Мав і гігант-платівку “Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару” з його автографом. І до тепер зберігає листи від Володимира Івасюка. Кілька віршів Кучера взяв Івасюк, аби написати на них музику, та не встиг… Протягом 1976 р. – 1978 р. служив у армії. Далі, 1979 р., після строкової служби вступив до Львівського державного університету ім. І. Франка на факультет журналістики. На другому курсі Богдан Кучер познайомився з відомим тоді ВІА “Ватра” під орудою Ігоря Білозіра. Разом з Оксаною Білозір співав “Вінок з барвінку”, “Рушимо, рушимо”, “Ой там на горі” і ще багато пісень… Молодим спеціалістом опісля закінчення університету 1984 р. прийшов на роботу до Заліщицької районної газети (Тернопільська область). Через деякий час став працювати у галицькій районній газеті “Прапор перемоги”. З 1986 р. працює в Обласній державній телерадіокомпанії в Івано-Франківській області спершу диктором, а згодом – ведучим програм. Разом з дружиною Надією виховав двох синів – Назарія (юрист, працює за фахом) та Богдана (закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, а також – і художню школу). З 1995 р. Богдан Кучер входить до Спілки журналістів України. Є лауреатом І премії Всеукраїнського конкурсу радіопередач національного відродження. До свого півстоліття (11.07.2007 р.) знаний в краї ювіляр Богдан Кучер разом із вітанням від керівництва обласної та міської влади Івано-Франківська отримав грамоту від ОДА та обласної ради.

Богдан Кучер є автором телепередач на Львівському телебаченні про Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, Павла Дворського, Оксану Білозір, Івана Мацялка… Його пісні виконують понад 25 артистів – Василь Зінкевич, Іван Попович, Степан Гіга, Іво Бобул, Іван Мацялко, Павло Мрежук, Михайло Кривень, Ярослав Крайник, Михайло Попелюк, дуети – “Скриня”, “Писанка”, “Ярослав-На”, гурти – “Львівські музики”, “Дзвони”… Співає і сам Богдан Кучер, а загалом він є автором понад 120 пісень, серед них – “Осінь для матері”, “Дивлюсь на маму”, “Ви простіть мене, мамо”, “Яворова колиска”, “Спить на долонях роса”, “О, мова рідна”, “У небесах моя любов”, “Торкнись мене своїм крилом”, “Важко людиною бути, а треба”, “Молюся, Боже”, “Пізнай в собі людину”, “Хай добро вам сіється”, “Пам’ятай – ми українці”, “Новий день над Україною”…

Як ведучий радіопрограм мав цикл релігійних програм, брав участь у благодійних концертах зі збору коштів на будівництво Патріаршого собору в Києві, в різних духовних акціях. Мріє сам збудувати церкву. Є вдячність Богові. Його пісні — це дар Богові, аби сім’я, діти, родина, мама, Україна почувалися добре. Дякує Богові за кожну даровану мить.

Його пісня на відстані сльози до людських сердець, його журналістське слово, як теплий вранішній весняний промінь по зимі, як прощальний осінній лист осені, яка своєю мудрістю постійно пише листи у вічність. Богдан Кучер, як автор і виконавець власних пісень, заслужений журналіст України, ведучий духовно-мистецьких програм Івано-Франківської держтеле- і радіокомнанії часто отримує листи та телефонні дзвінки з вдячністю: “Ви рятуєте наші душі, ви пробуджуєте у нас людей…”.

Пісні Богдана Кучера звучать в українському ефірі, в обласних і районних центрах, вони зворушують людей в Польщі, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, США… Його, одного з небагатьох в Україні, відзначено високою нагородою Папи Римського Бенедикта XVI. Мріє Богдан Кучер про свій духовно-мистецький фестиваль. Тривожиться тим, як нищиться наш людський світ чужими впливами і піснями, вмирає наше село. І про це – і в його піснях, і в його радіотелепередачах. Це біль і тривога, це його світ переживань і нелегкої праці. Бо завше запитує себе: а що там, далі?

Без Бога – ні до порога… Тому на завтра у Богдана Кучера нові пісні і нове зворушливе слово, які неподібні ні на кого, які ще не раз порятують чиюсь душу…

Колиска яворова (муз. і сл. Б. Кучера) – Іван Мацялко та гурт “Соколи”

Новий день над Україною (сл. С. Галябарди) – Василь Зінкевич

Осінь для матері (муз. і сл. Б. Кучера) – Левко Цимбала

Тебе не можна не любити (муз. і сл. Б. Кучера) – Іван Мацялко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *