Рожавська Юдіф

Юдіф Григорівна Рожавська — композитор, родом з Києва. Народилась 12 листопада 1923 року. В дитинстві була музичним вундеркіндом, з п’яти років чудово грала на фортепіано. У роки війни була учасником фронтових концертних бригад Сталінградського фронту. Закінчила консерваторію в 1946 р. по класу фортепіано Є. М. Сливака, в 1947 р. по класу композиції М. А. Гозенпуда; в 1951 р. – тут же аспірантуру за спеціальністю фортепіано (керівник О. М. Сливак). У повоєнні роки була прийнята до Спілки композиторів.
Мала вийнятковий слух і феноменальну музичну пам’ять – могла, слухаючи пісню по радіо, відразу записувати її ноти.

Найкраще з творчості Діді (так Ю. Рожавську називали рідні та колеги) – опера “Казка про загублений час” (лібрето власне та Л. Компанієць за Є. Шварцом, 1971); балет “Королівство кривих дзеркал” (1966), оркестрова поема “Дніпро” (1948), кантата “Моя радянська Україна” (на слова Михайла Стельмаха, 1952); кантата “Слава жінкам-трудівницям” (сл. О. Марунич, 1950), Сюїта “Снігуронька” (для соліста, читця і симфонічного оркестру, 1955), концерт “Фантазія” для оркестру народних інструментів (1949), фортепіяновий концерт з оркестром; концерт для фортепіано “Сонатіна” (1951), 10 п’єс (1959); 3 мініатюри (1966), 2 етюда (1973), Соната (1976); численні романси на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Дж. Байрона, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Віталія Коротича, Анни Ахматової; цикли пісень для дітей на слова радянських поетів, в тому числі: Пісні-картинки (1962), Пісні-прислів’я (1966), Пісні-загадки (1967), Пісні-лічилки (1968), Мій квітник (1969). Музика до драматичних спектаклів, радіо- і телепрограм, фільмів, мультфільму “Тяв і Гав” (1967). Українські пісні (понад 100) – “Летять ніби чайки”, “Сповідь пам’яті”, “Коло вікон твоїх” та ін. Щемливо-ніжна “Летять ніби чайки” у виконанні Дмитра Гнатюка стала супершлягером, однією з найкращих пісень ХХ століття.

Юдіф Рожавська була дружиною київського поета Рюрика Немировського. Разом з донькою, що пізніше стала відомим режисером, знялася у фільмі “Маша і мамаша”. Померла 1982 р.

Коло вікон твоїх (сл. І. Бердника) – Микола Кондратюк

Летять ніби чайки (сл. Л. Реви) – Дмитро Гнатюк

Сповідь пам’яті (сл. Д. Луценка) – Володимир Турець та Іван Нечипорко

Чуєш, кохана (сл. С. Рочіня) – Дмитро Гнатюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *