Сом Микола

Микола Сом – відомий український поет, письменник. Лауреат літературних премій ім. Володимира Сосюри й Остапа Вишні, ім. Дмитра Нитченка та Олекси Гірника, фонду Тараса Шевченка.

Микола Данилович Сом народився 5 січня 1935 року в селі Требухів Броварського району Київської області в родині сільського коваля. Навчався в Требухівській школі та на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Через те, що заснув під час почесної варти біля портрета Сталіна в гуртожитку в день смерті “вождя”, був виключений з університету. Але після того, як поїхав на похорони Сталіна, миттю з ізгоя став героєм. Ректор назвав його “найкращим студентом Київського університету”.
Опісля працював у редакціях газет “Нафтовик Борислава”, “Вечірній Київ”, “Друг читача”, “Слово просвіти”, в журналі “Ранок”, в “Укрконцерті” (завідувачем літературної частини), у видавництві “Музична Україна”, в кабінеті молодого автора Спілки письменників України. Вчителював у рідному селі та в київських школах. Потім був завідувачем сектору пропаганди книги в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки. Захоплювався рибальством. Мав дружину, доньку та двох онуків.

Микола Сом – автор багатьох поетичних книг: “Йду на побачення”, “Хроніка воєнного дитинства”, “Присвяти і послання”, “Сто епітафій”, книжок прози “З матір’ю на самоті” та “Як я Сталіна хоронив”, а також відомих ліричних пісень. Ось як про його пісні відгукувався видатний композитор Платон Майборода: “Миколу Сома знають і люблять в народі як самобутнього поета, а також співавтора багатьох хороших пісень. Згадаймо хоча б ніжну “Мрію” (“Без вітру не родить жито”) із музикою О. Сандлера, яку співають не лише у нас, а й за рубежем – в Австралії, Канаді та в Америці, – його ж “Вишиванку” та “Пливе Дніпро до моря синього”. Широко популярна патетична “Дума про землю” (музика В. Верменича), сповнена ніжності “Вірна дружина моя” (музика О. Левицького), схвильовано-піднесена “Ода матерям” (написана разом з О. Білашем).

Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах “Коли починається юність”, “Хлопчики”, “Артист із Коханівки”, “Чорноморочка”, “Місяць травень”, “Їхали ми, їхали” та інших.

Микола Сом – помітна поетична гілка свого народу – увібрав у себе обидві вельми прикметні етнічні риси – гумор та пісенність. Він – ніжний лірик і пісняр з когорти шістдесятників. Його молодою поезією зачитувалися ровесники. Його мелодійною колисковою «Рученьки, ніженьки…» майже два десятки років поспіль завершувалася популярна телепередача «На добраніч, діти». Його невгамовний гумор, який у часи репресій і застою проривався позацензурно у вигляді самвидаву та усних, (хай і пошепки), переказів, нині, у часи Незалежності, отримав друге дихання.

Микола Данилович Сом помер 27 березня 2013 на 79-му році життя після невдалої операції. Похований в своєму рідному селі Требухів Броварського району Київської області.

Вишиванка (муз. О. Сандлера) – гурт “Мальви”

В наше місто приходить весна (муз. О. Сандлера) – Майя Кристалінська

В парі линуть голуби (муз. І. Карабиця) – ВІА “Ровесник”

Каштани Києва (муз. О. Сандлера) – тріо бандуристок УТР

Квіти говорять (муз. М. Скорика) – Марія Миханько

Колискова (муз. О. Сандлера) – Микола Кондратюк

Мрія (муз. О. Сандлера) – Н. Павленко, Т. Поліщук, В. Третякова

Пливе Дніпро (муз. О. Сандлера) – Юрій Богатіков

Польова царівна (муз. В. Верменича) – Михайло Мінський

У добрий час (муз. І. Карабиця) – тріо “Золоті ключі”

One Response to Сом Микола

  1. Володимир коментує:

    Чудова людина, талановитий поет. Памятаю, як в березні 1964 року приїздив в с. Шевченкове(Керелівку) на Шевченкові дні, був в школі -інтернаті.
    В квітні 2012 року був на звітному концерті Шевченківської школи- інтернату в Києві в будинку вчителя. Дорогоцінні фото допоможуть зберегти память про поета.
    Володимир Патика.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *