Гнатюк Дмитро

Фотоальбом

Відеозаписи

Публікації

Видатний український співак Дмитро Гнатюк (1925-2016) народився у с. Мамаївцi, що на Буковині, в сім’ї простих селян Михайла Дмитровича та Марiї Iванiвни 28 березня 1925 року. Вперше Дмитрик заспiвав у церковному хорi, де старий регент оцiнив його дзвiнкий альт. Та справжня дорога до мистецтва вiдкрилася йому у повоєннi часи. У 1944 роцi закiнчує короткотермiновi курси у Чернiвцях, учителює в початковiй школi, органiзовує сiльську художню самодiяльнiсть. Згодом вiйськкомат мобiлiзує його у мартенiвський цех уральського заводу в Нижнiй Салдi.

По війні Дмитро поспiшає до милої Буковини, де обдарованого стрункого легеня-красеня приймають до Чернiвецького музично-драматичного театру iмені О. Кобилянської, де в той час працював вiдомий український режисер Василь Василько. Народний артист одразу ж звернув увагу на молодого артиста хору i незабаром почав доручати йому невеличкi сценiчнi ролi. А паралельно Дмитро Гнатюк шлiфував свої вокальнi здiбностi в обласному будинку народної творчостi пiд керiвництвом М. Iваницького, i на всю силу його голос зазвучав навеснi 1946 року. Вiн був почутий гостями з Києва, i восени Дмитро стає студентом Київської державної консерваторiї iм. П. Чайковського.

Доля звела Дмитра Гнатюка з народним артистом Iваном Паторжинським, який став його вчителем оперного мистецтва.

Завдяки I.С. Паторжинському Дмитрові Гнатюку було дозволено вiдвiдувати репетицiї Київського оперного театру, де той з насолодою спостерiгав за пiдготовкою до концертiв-вистав славетної спiвачки, народної артистки Марiї Литвиненко-Вольгемут, iнших провiдних майстрiв театру.

Та найприємнішою подiєю, що залишилася у пам’ятi на все життя, для студента третього курсу стала його акторська робота над створенням образу Євгенiя Онєгiна. А вiдтак успiх Дмитру принесла партiя Миколи в оперi “Наталка Полтавка” М.Лисенка. Навеснi 1951 року вiн успiшно складає випускнi iспити, отримує право стати солiстом столичного оперного театру. У його складi Дмитро Гнатюк iз Москви виїхав на першi свої гастролi до Ленiнграда.

А широке “офiцiйне” визнання на Українi прийшло до спiвака пiсля великого i заслуженого успiху знову ж таки у Москвi у травнi 1954 року. У Великому театрi вiн був неперевершеним у виставах “Богдан Хмельницький”, “Князь Iгор”, “Наталка Полтавка”. Газета “Вечiрня Москва” за 15 травня писала: “Справжню насолоду принiс слухачам своїм прекрасним свiжим голосом виконавець партiї Iгоря – молодий, талановитий спiвак Д. Гнатюк, виконання вiдзначається рiдкiсною музикальнiстю, проникливим артистизмом та художнiм смаком”.

Сьогоднi важко перелiчити оперний репертуар Дмитра Гнатюка, який виконав бiльше ніж пiвсотнi складних i великих ролей. Серед них Султан у “Запорожцi за Дунаєм”, Еней в “Енеїдi”, Остап в “Тарасові Бульбi”, Фiгаро у “Севiльському цирульнику”… Своїм голосом Дмитро Гнатюк чарував глядача у виставах “Богдан Хмельницький”, “Вiйна i мир”, “Загибель ескадри”, “Пiкова дама”, “Iоланта”, “Травiата”, “Демон”, “Аїда”, “Рiголетто”, “Трубадур”, “Весiлля Фiгаро”, “Кармен”, “Абесалом i Етерi”…

Всi виступи Дмитра Гнатюка завжди супроводжувалися тривалими овацiями, глядачiв захоплювала його органiчна єднiсть вокального i акторського втiлення образу, вмiння рiзними засобами оперної i сценiчної виразностi розкрити глибокi людськi характери, найпотаємнiшi вiдчуття серця i душi. Складнi партiї у багатьох операх потребували постiйного вдосконалення, але Дмитро Гнатюк знаходив час i для концертної та гастрольної дiяльностi. А концертний Гнатюкiв репертуар заслуговує на детальне вивчення, створення його особистого пiсенного фонду, що вже став класикою української культури.

У репертуарi Дмитра Михайловича десятки, сотнi творiв українських композиторiв С. Воробкевича, С. Гулака-Артемовського, М. Леонтовича, М. Лисенка, О. Нижанкiвського, Д. Сiчинського, зарубіжних – О. Бородiна, М. Глiнки, С. Рахманiнова, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, Р. Вагнера, Дж. Вердi, А. Дворжака, У. Джордано, Дж. Россiнi, Ф. Шуберта, Р. Леонкавелло…

Де тiльки не спiвав Дмитро Гнатюк українських народних пiсень, скрiзь його спiв мав успiх. Бо нiкого не могли залишити байдужими слова i мелодiї таких популярних пiсень, як “Гандзя”, “Гей, наливайте”, “З сиром пироги”, “Їхав козак за Дунай”, “Мав я раз дiвчиноньку”, “Нiч яка мiсячна”, “Ой кум до куми залицявся”, “Ой у полi три криниченьки”.

Листопад 1960 року вибухнув у Москвi небувалими овацiями на честь Дмитра Гнатюка, прихильними рецензiями у газетах, журналах. Йшла декада української лiтератури та мистецтва, i глядацька публiка була заполонена “Пiснею про рушник” Платона Майбороди на слова Андрiя Малишка. У Палацi спорту у Лужниках, у Колонному залi Будинку спiлок, у Центральному будинку працiвникiв мистецтв, у Великому театрi публiка просила, вимагала, а нерiдко й скандувала “Руш-ни-чок!”, “Руш-ни-чок!”. Мелодiя про нiжну синiвську любов проникливо i натхненно йшла з душi i серця, бо вже давно не було такої щемливої i нiжної пiснi про матiр, що “в дорогу далеку на зорi проводжала i рушник вишиваний на щастя, на долю дала”. 24 листопада у Великому Кремлiвському палацi український спiвак почув радiсну, хвилюючу звiстку: йому було присвоєно найвище звання – Народний артист Радянського Союзу.

I простелився “рушничок” широко, барвисто i повiв у свiт.

Захоплено, тепло i щиро згадує Дмитро Михайлович, коли влiтку 1960 року йому запропонували зробити тривале концертне турне по Новiй Зеландiї та Австралiї. Оскiльки бiльшiсть творiв вiн виконував українською мовою, а про таку державу як Україна мало хто знав, то рецензiї на його блискучi виступи виходили пiд заголовками “Росiйський чудовий баритон”, “Прекрасний концерт артиста з Росiї”, “Спiвак з Радянської Росiї володiє дивовижним голосом”, “Публiка вiтає росiйського спiвака”, “Росiйський баритон дав захоплюючий концерт”. Якби сьогоднi Дмитро Гнатюк виступав у тих же залах Веллiнгтона, Окленда, Данiдiна, Крайсчерна, то заголовки були б iншими i його вже представляли б як Народного артиста України. До речi, цього звання вiн удостоївся лише в роки незалежної України.

На далекому континентi були овацiї, квiти, теплi гостини i несподiванки. “На одну iз прес-конференцiй запiзнився перекладач, а щоб не гаяти часу, – розповідає артист, – менi запропонували заспiвати, i я подарував їм “Нiч яка мiсячна”. Наступного дня журналiсти повiдомили, що пiсня краще розкрила мою душу, нiж слова”.

Гастролi завжди приємнi i цiкавi. Такою була подорож до Центральної i Захiдної Африки, де український артист дав понад п’ятдесят концертiв у Нiгерiї, Малi, Ганi, Гвiнеї, Того. А потiм було трiумфальне концертне турне по Канадi, в мiстах Монреалi, Вiндзорi, Торонто, Гамiльтонi.

Його спiв лунав у Монреалi на виставцi “ЕКСПО-67”. Вiдтак до Канади було друге, третє турне, подорожував вiн з пiснями i по Сполучених Штатах Америки. Аплодували артисту в Чикаго, Клiвлендi, Фiладельфiї, Нью-Йорку. Зарубiжнi маршрути нашого краянина пролягли через Угорщину, Польщу, Iндiю, Єгипет, Румунiю.

У 1975–му Дмитро Гнатюк закінчив Державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка–Карого за спеціальністю “режисер”. В цьому ж році стає режисером Державного (тепер — Національного) академічного театру опери та балету ім. Шевченка. З 1988 року — головний режисер цього театру.

У його долі було багато творчих піднесень і життєвих потрясінь. Всього не перелічити. Приміром, у 1977 році, окрім участі практично в усіх святкових концертах, “він з величезним успіхом, як зазначає дослідник його творчості Юрій Станішевський, співав на численних всесоюзних та республіканських музичних та пісенних фестивалях перед численними глядацькими аудиторіями, дарував мільйонам шанувальників української пісні своє життєрадісне щире мистецтво”.

Кожен фестиваль приносив Артисту не лише оплески, але й високі почесні нагороди, великі інтерв’ю, схвальні рецензії у популярних газетах і журналах, показ по телебаченню. Особливу популярність у тележурналістів Дмитро Михайлович здобув після того, як його ім’я було записано золотими історичними літерами у списку переможців Всесоюзного телевізійного конкурсу “Пісня-77”.

Дмитро Михайлович записав понад 30 платівок, які розходилися величезними тиражами. Він Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Державної премії СРСР, Державної премії Грузії ім. Паліашвілі та Премії Ленінського комсомолу.

Нагороджений орденами Миколи Чудотворця, князя Володимира Великого ІІІ ст., князя Ярослава Мудрого V ст. У 2005 році удостоєний звання Героя України.

У великої зiрки i велике свiтло. Вiхи бiографiї Д. Гнатюка помiтнi й суттєвi. Окрiм творчо-мистецької роботи, на його плечi лягали й адмiнiстративнi клопоти, громадська дiяльнiсть. Довелося бути директором i головним режисером Київського театру опери та балету, тричi обирався депутатом до Верховної Ради СРСР. Вже у часи незалежності Дмитро Михайлович мав мандат і народного депутата України (1998—2002).

Дмитро Гнатюк помер 29 квітня 2016 року на 92-му році життя.

Всі доступні записи Дмитра Гнатюка українською мовою (87):
Анничка (І.Міський-М.Бакай)
Вівці, мої вівці (М.Гринишин)
Гаданочка (у.н.п.)
Гандзя (народна/Д.Бонковський)
Гаю, гаю, зелен розмаю (у.н.п.)
Гей, браття опришки (А.Кос-Анатольський-М.Устиянович)
Гей ви, козаченьки (Г.Татарченко-В.Крищенко)
Гей, Іване, Іване (у.н.п.)
Гомін, гомін по діброві (у.н.п.)
Грицю, Грицю, до роботи (у.н.п.)
Гуде вітер вельми в полі (М.Глінка-В.Забіла)
Два кольори (О.Білаш-Д.Павличко)
Де ти, голубко (Н.Андрієвська-?)
Дивлюсь я на небо (Л.Александрова/В.Заремба-М.Петренко)
Димить туман (Г.Майборода-О.Богачук)
Доля (О.Білаш-М.Ткач)
З сиром пироги (у.н.п.)
Заграй ми, цигане старий (народна-С.Воробкевич)
Зоре моя вечірняя (Г.Гладкий-Т.Шевченко)
Їхав козак за Дунай (у.н.п.)
Карпатські гори (О.Екімян-М.Воньо)
Квітка з полонини (Р.Савицький)
Києве мій (І.Шамо-Д.Луценко)
Криниця мого дитинства (О.Білаш-Л.Забашта)
Летять, ніби чайки (Ю.Рожавська-Л.Рева)
Любисток (О.Білаш-С.Пушик)
Мав я раз дівчиноньку (у.н.п.)
Мавка (О.Білаш-М.Ткач)
Марічка (С.Сабадаш-М.Ткач)
Мелодія (Спогад/Забіліли сніги) (О.Білаш-Б.Олійник)
Місяць на небі (у.н.п.)
Моя стежина (П.Майборода-А.Малишко)
Моя Україна (А.Мігай-М.Ковалко)
Моя Україно (А.Карпенко–Н.Шакун)
На долині туман (Б.Буєвський-В.Діденко)
Над горою місяць повен (О.Білаш-С.Пушик)
Над Прутом у лузі (І.Воробкевич-Д.Млак)
Неспокій (В.Верменич-Д.Луценко)
Ніч яка місячна (народна-М.Старицький)
Ой був та й нема (у.н.п.)
Ой зелена полонина (у.н.п.)
Ой зійди, зійди ти, зіронько вечірняя (у.н.п.)
Ой знати, знати (у.н.п.)
Ой, ішов я вулицею раз (у.н.п.)
Ой, кряче, кряче (у.н.п.)
Ой не шуми, луже (у.н.п.)
Ой, під вишнею (Пісня виборного з опери “Наталка-Полтавка”) (у.н.п.)
Ой ти, дівчино, з горіха зерня (А.Кос-Анатольський-І.Франко)
Ой ти, дівчино зарученая (у.н.п.)
Ой у полі озеречко (у.н.п.)
Ой чого ти, дубе (К.Стеценко-С.Черкасенко)
Осіннє золото (І.Шамо-Д.Луценко)
Осінь (С.Сабадаш-Т.Коломієць)
Очі волошкові (С.Сабадаш-А.Драгомирецький)
Пісня вірності (К.Мясков-Д.Луценко)
Пісня з полонини (С.Сабадаш-О.Пономаренко)
Пісня про рушник (Рідна мати моя) (П.Майборода-А.Малишко)
Пісня про Україну (О.Білаш-Д.Павличко)
Пожену я сірі воли (у.н.п.)
Пою коні при Дунаю (С.Людкевич-Ю.Федькович)
Присвята жінці (О.Семенов-А.Демиденко)
Проводжала мати (І.Шамо-В.Курінський)
Проходять весни (Костецький)
Сивина (І.Марченко-Д.Луценко)
Сміються, плачуть солов’ї (В.Безкоровайний-О.Олесь)
Сніг на зеленому листі (О.Білаш-М.Ткач)
Спасибі вам, мамо (О.Екімян-Д.Луценко)
Спогад (С.Сабадаш–Д.Луценко)
Сховалося сонце за горою (у.н.п.)
Така її доля (народна-Т.Шевченко)
Ти ж мене підманула (у.н.п.)
Треба йти до осені (О.Білаш-С.Пушик)
У сусіда хата біла (у.н.п.)
У Карпатах ходить осінь (Л.Дутковський-А.Фартушняк)
Удовицю я любив (у.н.п.)
Хай святиться ім’я твоє (Г.Татарченко-В.Крищенко)
Цвітуть осінні тихі небеса (О.Білаш-А.Малишко)
Черемшина (В.Михайлюк-М.Юрійчук)
Човен хитається (Р.Купчинський)
Чом дуб не зелений (у.н.п.)
Чом, чом, земле моя (Д.Січинський-К.Малицька)
Чорнобривці (В.Верменич-М.Сингаївський)
Чуєш, брате мій (Л. Лепкий-Б.Лепкий)
Чуєш, кохана (Ю.Рожавська-С.Рочінь)
Я до тебе, матусю, у пісні іду (П.Майборода-Т.Мезенцева)
Якби мені не тиночки (у.н.п.)
Ясени (О.Білаш-М.Ткач)

Де ти, голубко (Н. Андрієвська -?)

Забіліли сніги (О. Білаш – Б. Олійник)

Карпатські гори (О. Екімян – М. Воньо)

Квітка з полонини (Р. Савицький)

Летять ніби чайки (Ю. Рожавська – Л. Рева)

Осінь (С. Сабадаш – Т. Коломієць)

Очі волошкові (С. Сабадаш – А. Драгомирецький)

Пісня вірності (К. Мясков – Д. Луценко)

Пісня з полонини (С. Сабадаш – О. Пономаренко)

Пісня про рушник (П. Майборода – А. Малишко)

Проходять весни (Костецький)

Сивина (І. Марченко – Д. Луценко)

Спасибі вам, мамо (О. Екімян – Д. Луценко)

Спогад (С. Сабадаш – Д. Луценко)

Черемшина (В. Михайлюк – М. Юрійчук)

Чуєш, кохана (Ю. Рожавська – С. Рочінь)

7 Responses to Гнатюк Дмитро

  1. Юрій коментує:

    Дуже гарна підбірка муз.творів,виконаних н.а.України Дмитром Гнатюком. Шкода,що в золотому фонді не знайшлося місця творчому доробку н.а.України Марії Шалайкевич

    • uaestrada коментує:

      Пісні у виконанні Марії Шалайкевич незабаром будуть додані. Деякі з них вже є на сторінці гурту “Соколи”.

  2. Оксана коментує:

    Дуже вдячна за вичерпну та цікаву інформацію про нашого вельми шановного співвітчизника.

  3. орест коментує:

    Приємно було слухати пісні Д. Гнатюка.Не так часто масмедіа крутять його пісні.

  4. орест коментує:

    Приємно вражений сайтом, репертуаром Д. Гнатюка.

  5. Андрій коментує:

    Всі пісні подобаються в його виконанні,а особливо, Летять ніби чайки- бере за душу,спасибі і царство йому небесне

  6. Пінґбек: Пам’яті легендарного тенора Дмитра Гнатюка | Рідний Київ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *