Гуляєв Юрій

Сайт

Юрій Олександрович Гуляєв (*9 вересня 1930, Тюмень — †24 квітня 1986, Москва) — український і російський співак (ліричний баритон).
Навчався в музичній школі. У сьомому класі батько подарував йому баян, під який Гуляєв почав співати весь репертуар С. Лемешева, почутий по радіо і з пластинок. В 1949 після закінчення школи Гуляєв поступив до Свердловського медичного інституту, але, швидко усвідомивши помилку в виборі професії, перейшов до Уральської консерваторії (Свердловськ) на вокальний факультет, яку закінчив по класу Ф.І. Образцовської. До четвертого курсу співав тенором і тільки пізніше відкрився його прекрасний бархатний баритон. На п’ятому курсі (1953) Гуляєв був запрошений до Свердловського театру опери та балету. Кар’єра оперного співака продовжувалась в Донецькому (1955-60) і Київському оперних театрах (1960-75), а від 1975 і до кінця життя Гуляєв був солістом Великого театру в Москві. В його репертуарі партії: Щорс («Щорс» Лятошинського), Листницький («Тихий Дон» Дзержинського), Онєгін («Євгеній Онєгін» Чайковського), Фігаро («Севільський цирульник» Россіні), Граф ді Луна, Ренато («Трубадур», «Бал-маскарад» Верді), Ескаміліо («Кармен» Бізе), Роберт («Іоланта» Чайковського), Папагено («Чарівна флейта» Моцарта) та ін.

Концертна діяльність Гуляєва розвивалась паралельно оперній. Ще з часу навчання в консерваторії, в перші повоєнні голодні роки багато студентів підробляли на концертах. Гуляєв у супроводі баяна співав арії, пісні, романси. Естрада принесла йому широку популярність. Підкоряв його бархатний, теплий і багатий за тембром баритон, приваблювало відкрите красиве обличчя, чарівна посмішка. В його репертуарі народні пісні («Вдоль по улице метелица метет», «Дивлюсь я на небо»), російські романси («Средь шумного бала», «Не лукавьте», «Не пробуждай воспоминаний»), зарубіжна класика (Шуман, Гріг) і сучасна пісня, якій він віддавав багато сил. Співак багато співав українською, причому без акценту.

Гуляєв багато працював над кожною піснею, широко опираючись на досвід старшого покоління (зокрема, свого кумира Лемешева). Але традицію використовував творчо, створюючи свій унікальний світ пісні. В Україні Гуляєв співробітничав з композитором І. Шамо (саме йому Ігор Наумович довірив перше виконання легендарних пісень “Києве мій” і “Три поради”), а з 1966 почалась творча дружба співака з О. Пахмутовою, цикл якої на вірші М. Добронравова «Созвездие Гагарина» став для Гуляєва справжнім сузір’ям, а пісня циклу «Знаете, каким он парнем был» назавжди стала візитною карткою співака, як і пісні «Русское поле», «На безымянной высоте».

Цілий цикл творів написав для нього М. Таривердієв. Виконував Гуляєв пісні Т. Хрєнникова, Г. Свиридова, Д. Шостаковича, Д. Кабалевського, Г. Подельського, Б. Чистякова, а з українських авторів – М. Лисенка, О. Білаша, В. Ільїна та ін. Вимогливий до себе, тактовний з іншими, Гуляєв тонко відчував різницю, працюючи з оркестром під керуванням Ю. Силантьєва, з Державним російським народним оркестром ім. М. Осипова чи під акомпанемент рояля (багато років його беззмінною акомпаніаторкою була Р. Трохман).

Гуляєв і сам написав декілька десятків пісень, найбільше відомі «Воспоминания о полевом оркестре», «Желаю Вам» на вірші Р. Рождественського і цикл пісень на вірші С. Єсеніна («Под окошком месяц», «Дорогая, сядем рядом»), з українських – “Ображайся на мене, як хочеш” (вірші В. Симоненка), “Приворожила” (слова І. Бараха).

Знявся в ролі Вадима в фільмі С.Й. Параджанова «Українська рапсодія» (1961). Про нього створено телефільм «Юрій Гуляєв» (1972).

Співак багато гастролював у США, Канаді, Франції, Японії, Бельгії, на Кубі.

Він лауреат VII Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Відні (1959) та Державної премії СРСР (1975), Заслужений артист України (1960), Народний артист України (1965), Народний артист СРСР (1968).

Помер від приступу астми 24 квітня 1986 року в Москві, похований на Ваганьківському цвинтарі.

На честь його пам’яті в Росії створено фестиваль-конкурс молодих оперних співаків ім. Юрія Гуляєва, що набув статусу державного. В Тюмені його ім’я носять вулиця і філармонія, в Донецьку – вулиця.

У 1996 році випущено компакт-диск з українськими піснями Гуляєва “Дивлюсь я на небо”.

Гуде вітер вельми в полі (М. Глінка – В. Забіла)

Києве мій (І. Шамо – Д. Луценко)

Наддніпрянські вечори (І. Шамо – Д. Луценко)

Ображайся на мене (Ю. Гуляєв – В. Симоненко)

One Response to Гуляєв Юрій

  1. Олександр коментує:

    Чудовий співак і людина. Дуже приємно, що більша частина його творчого життя пройшла на Україні, де його любили і цінували.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>