Козловський Іван

Іван Семенович Козловський
[11(24).III.1900 - 16.XII.1993]

Ім’я Народного артиста СРСР, Героя Соціалістичної праці, лауреата двох Сталінських премій та Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка Івана Семеновича Козловського широко відоме в усьому світі.

І. С. Козловський народився в селі Мар’янівка біля м. Біла Церква. У 8 років хлопчика прийняли співаком у Михайлівський Златоверхий монастир, де він прожив близько десяти років. Сімнадцятилітнім юнаком Іван пішов у Київський музично-драматичний інститут, а наприкінці 1918 року почав співати в Полтавському музично-драматичному театрі. Служба в червоній армії тимчасово перервала його артистичну діяльність. Лише один раз червоноармієць І. Козловський за запрошенням адміністрації оперного театру замінив хворого артиста і виступив в опері Ш. Гуно “Фауст”. Учасник цього спектаклю – відомий співак Платон Цесевич – пророчив молодому співаку велике майбутнє. По закінченні служби в армії І. С. Козловський вступає до оперного театру. Участь у спектаклях Харківського і Свердловського театрів опери і балету передує вступу в трупу Великого театру СРСР у 1926 році. Перша, виконана їм на столичній сцені, невелика партія Юродивого в опері “Борис Годунов” М. Мусоргського стала однією з центральних у спектаклі. І. С. Козловський проспівав понад 50 найрізноманітніших партій: від мудрого старця Берендея в опері “Снігурка” Н. Римського-Корсакова до юного Ромео в “Ромео і Джульєтті” Ш. Гуно. Різноманітна концертна діяльність І. С. Козловського. У його репертуарі – класичні добутки Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Лисенка, Гулака-Артемовського, Глінки, Даргомижського, Бородіна, Чайковського, Ліста, Рахманінова; вокальні твори радянських композиторів; українські й російські народні пісні та романси.

Протягом декількох років І. С. Козловський був художнім керівником організованого по його ініціативі Державного ансамблю опери, де їм був здійснений ряд постановок.

Надзвичайно красивий голос світлого сріблястого тембру, широкого диапазону з вільним верхнім регістром, висока художня і технічна майстерність, безустанні творчі шукання – такі були характерні риси співака.

Не дивлячись на те, що Козловський мав всесвітню славу, був відзначений найвищими радянськими нагородами, його важко назвати щасливою людиною. Внаслідок цькування він дуже рано (в 54 роки, хоча з успіхом виступав до 87-ми років) змушений був залишити Великий театр.

Його ніколи не випускали за кордон в розвинені країни. Адже по той бік “залізної завіси” жив (ніхто в СРСР цього не знав), ІНШИЙ ЗНАМЕНИТИЙ СПІВАК КОЗЛОВСЬКИЙ – Федір Семенович, рідний брат Івана Семеновича. У 1919 році він виїхав на гастролі до Європи з хором Кошиця, і коли прийшла звістка, що червона Росія окупувала Україну, відмовився (як і весь склад хору) повернутися на Батьківщину. (Це була велика таємниця Івана Семеновича, про яку він не міг говорити навіть з найближчими друзями). Федір Семенович скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорку.

Не був Іван Семенович щасливим і в особистому житті. Розлучившись з першою дружиною, він зв’язав життя з актрисою Г. Сергєєвою (1914-2000), яка народила йому двох дочок, та під старість залишила його, так що Козловський доживав свої дні зовсім самотній… Іван Семенович – як і брат, також глибоко віруюча людина – мріяв закінчити свої дні у монастирі. Але цьому не призначено було збутися.

Треба сказати, що Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв’язки із київськими митцями ба навіть із земляками-мар’янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були “політично небезпечні” українські твори: “Мені однаково” на слова Т.Г. Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та ін. Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар’янівці, сам вибрав місце для могили – але й останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок на офіціозному Новодівочому цвинтарі в Москві.

Московські шовіністи від мистецтва робили і роблять все, щоб викреслити українську сторінку біографії Козловського. Перш за все це стосується видання його українських творів. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна купити в Москві на кожному кроці, то українські твори неможливо знайти ніде ні за які гроші, хоча на них існує величезний попит. Деякі його найкращі записи українською мовою (див. список творів) не перевидавались по 50-60 років. Лише завдяки старанням доньки Анни та Президенту Фонду Козловського Бели Руденко 24 березня 2004 р. нарешті відбулася презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича, який московська фірма MOROZ Records, на жаль, зробила дуже недбало.

Вельми красномовними є більшість виданих у Москві біографій Козловського. В одній з довгого перечислення композиторів меломан може дізнатися навіть, що Козловський виконував твори Шапоріна та Власова, проте у списку немає… українських класиків Гулака-Артемовського та Лисенка. Автор іншої пише, що “с большим мастерством исполняет И. С. Козловский русские старинные романсы” – та йому “невідомо”, що співак тричі записував один лише славетний український романс “Коли розлучаються двоє”, інші українські твори цього жанру. Як правило, пишуть, що Козловський (який, нагадаю, переїхав у Москву вже сформованим, відомим співаком, солістом оперного театру столиці України, маючи 26 років) “является ярким представителем русской вокальной школы” (!). В останні роки шовіністичне нахабство перейшло усі межі – в Москві співакові вже навіть… змінено національність. Він тепер не “советский” чи хоча б “российский” (строго коректно було б “украинский и российский”, а… “русский” певец.
Але викреслити Івана Семеновича Козловського з довгого ряду великих митців-українців не вдасться нікому.

Повний список творів Івана Козловського дивіться тут

Засвистали козаченьки (у. н. п.)

По садочку ходжу (у. н. п.)

Реве та стогне Дніпр широкий (Д. Крижанівський – Т. Шевченко)

2 Responses to Козловський Іван

  1. Ігор коментує:

    Дуже люблю слухати І.Козловського. Гордий, що Україна має безліч талантів.
    а коли москаль мав щось своє?

  2. Dim коментує:

    Москаль мав! Сергей Лемешев,Иван Шаляпин,Иван Михайлов и ще богато є :(

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>