Степова Валентина

Фотоальбом

Валентина Анатоліївна Степова – оперна та естрадна співачка, Народна артистка України.

Ім’я Народної артистки України, кавалера орденів княгині Ольги, cвятого Станіслава, Варвари Великомучениці та Нестора Літописця, почесної громадянки міст Ла Плата (Аргентина) та Полонне (Україна) Валентини Степової широко відоме не лише в нашій країні, а й за кордоном.
Аудиторія талановитої української виконавиці не має обмежень – ані за жанровими уподобаннями (співачка майстерно виконує класичні шедеври, естрадні та народні пісні), ані за соціальним статусом, ані за віком.
Народилася майбутня зірка української сцени під знаком Близнюків, 13 червня, у місті Полонному, що на Хмельниччині. Закінчила середню та музичну школу (клас скрипки, 1978 рік), Хмельницьке музичне училище (факультет хорового диригування, 1982 рік). З 1982 до 1983 року – артистка хору Ансамблю пісні й танцю «Подолянка». Вищу музичну освіту співачка здобула у Київській державній консерваторії ім. П.I. Чайковського (вокальний факультет, клас народної артистки СРСР Євгенії Мірошниченко, 1983 -1990 рр.).
З 1988 до 1993 року працювала солісткою оперної студії при консерваторії. Дебютувала на сцені у партії Розіни в опері Дж. Pocciнi «Севільський цирульник». 3 1993 року – солістка Національної опери України. Виконувала головні партії у виставах: Дж. Pocciні «Севільський цирульник» (Розіна), В.А. Моцарта «Дон Жуан» (Церліна), Дж. Верді «Травіата» (Віолетта), Дж. Пуччіні «Богема» (Мюзетта), а також в оперетах Й. Штрауса «Летюча миша» (Адель) та I. Кальмана «Фіалка Монмартра» (Віолетта).
Ніжний і трепетний, емоційно-наповнений, чутливий і неповторний голос чарівної української співачки здатний передавати найзаповітніше.
У 1991 році відбулася перша гастрольна поїздка Валентини Степової за кордон (Аляска, США). Згодом високою професійною виконавською майстерністю артистки насолоджувалися слухачі Австрії, Франції, Греції, Канади, Аргентини, Бразилії та Парагваю.
У 1993 році відбувся перший сольний концерт співачки в Національній oпepi України в супроводі Національного оркестру народних інструментів України під керуванням народного артиста Bіктopa Гуцала. У 1995 році Валентині Степовій присвоєно звання заслуженої артистки України. У 1997 році артистку нагороджено пpeмією ім. Григорія Сковороди.
У 1997 році в одному з найкращих концертних залів Відня «Концертхауз» (Австрія) відбувся сольний концерт. Тоді відомий музикознавець Грегор Шумайєр в одній із рецензій зазначив, що це був виступ високого світового рівня: «Особливо вразила публіку сцена й арія Віолетти з опери Дж. Верді «Травіата».
У 1998 році побачив світ перший компакт-диск талановитої виконавиці – «Арії з опер» (реліз у Німеччині). Того ж року співачка стала переможницею Всеукраїнського рейтингу «Золота фортуна» у номінації «Зірка української опери», а за особистий внесок у популяризацію класичної музики нагороджена дипломом «Шлягер року». У 1999 році Валентині Степовій присвоєно звання народної артистки України.
У 2002 році в Національному палаці мистецтв «Україна» відбувся сольний концерт «В обіймах вічної музики» за участю оркестру «Камерата» (диригент, заслужений діяч мистецтв України Володимир Сіренко) та рок-групи «Галактика».
У 2003 році в Національному палаці мистецтв «Україна» Валентина Степова представила шанувальникам свого таланту концертну програму «Життя моє», у якій прозвучали українські пісні та твори сучасних композиторів.
У 2004 році обдарована співачка очолила кафедру естрадного співу Муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва.
У 2008-му артистка відзначила 25-річчя творчої діяльності. Шедеври оперної класики у супроводі симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії (диригент Мирослав Кріль) прозвучали у її виконанні 28 травня в Національному будинку органної та камерної музики, а 18 червня в Міжнародному центрі культури і мистецтв (Жовтневий палац) Валентина Степова представила програму «Чарівне намистечко».
Нині дискографія співачки налічує вісім компакт-дисків: «Арії з опер» (1998 рік), «В обіймах вічної музики» (1999 рік), «Соловейко» (2000 рік), «Волошкове поле» (2001 рік), «Best of best» (2002 рік), «Рахманінов, романси» (2003 рік), «Мамин вальс» (2005 рік), «Ave Maria» (2007 рік).

Життя моє

Очі кольору неба

Прощавай

Спать мені не хочеться (у. н. п.)

Чорноока ніч

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *