Смерічка

Дискографія

Концерти

Фотоальбом

Учасники

Вижниця-Чернівці. Керівники – Левко Дутковський, Гамма Скупинський, Володимир Таперечкін, Назарій Яремчук.

Легендарний вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» був створений талановитим музикантом, випускником Мукачівського музично-педагогічного училища Левком Тарасовичем Дутковським. Саме він підхопив європейську хвилю біг–біту в далекому 1966 році у невеличкому буковинському районному містечку Вижниці і перший почав поєднувати тогочасні ритми, гармонію поп–рок–музики та елементів джазу з народним гуцульським, буковинським, загальноукраїнським мелосом і фольклором, виробляючи таким чином свій власний стиль. Спочатку Л. Дутковський створив у вересні 1966 року гурт, який одним з перших у Радянському Союзі використав електроінструменти і почав грати в стилі біг-біт. До складу біт-групи ввійшли – Левко Дутковський (фортепіано, клавіші, вокал), Олександр Шкляр (соло-гітара, саксафон), пізніше Микола Захаров (соло-гітара), Олексій Гончарук (ритм–гітара, вокал), Михайло Івасишин, пізніше – Віктор Музичко (бас-гітара, вокал), Валерій Бурмич (труба, вокал), Леонід Сіренко (труба), Юрій Шорін, пізніше – Юрій Матаков (ударні).

Репертуар в основному складався з різних західних хітів Елвіса Преслі, “Бітлз”, “Роллінг стоунз”, Луї Армстронга, Адріано Челентано, Тома Джонса, Карела Готта – переважно рок–н–роли, шейки, блюзи. Уже на той час гурт зажив слави прогресивного та модного, і «на танці» до Вижниці приїжджали з усієї округи і навіть із Чернівців. До Новорічного свята у грудні 1966 р. Л. Дутковський написав свою першу пісню «Сніжинки падають», що в подальшому визначала долю біг-біт групи. Першим солістом став Олексій Гончарук. Для вокальних підспівок пісні «Сніжинки падають» Л. Дутковський створив жіночу вокальну групу (бек-вокал) в складі Раїси Хотинської, Марії Наголюк, Стелли Фрунзе, Ніни Цопи. Дебют відбувся у Вижницькому будинку культури на Новорічному балі рівно опівночі, коли настав 1967 рік. Успіх «Сніжинок» був дуже великим, який не очікували музиканти та їхній керівник. Після виконання пісні вщент заповнений зал будинку культури вибухнув бурхливими оваціями. Молодь захоплено аплодувала і вимагала виконати пісню ще раз, і ще раз. До речі, на той момент у колективу ще не було назви. Ідея назвати його «Смерічкою» виникла у Левка Дутковського тієї ж щасливої новорічної ночі. Як розповідав потім Левко Тарасович, він подивився на ялинку в залі і згадав, що ялинка це і є карпатська «Смерічка».

В цей час в ансамбль «Смерічку» приходять нові солісти Лідія Шевченко і Володимир Матвієвський. Учениця художнього училища прикладного мистецтва Алла Дутковська проектує перші стилізовані концертні костюми, взявши за основу народний одяг та сучасний силует.

Л. Дутковський пише і аранжирує нові твори: блюз “Бажання”(1967), пісню “У карпатах ходить осінь” (1968) на слова А. Фартушняка, рок-композицію “Черемоше сивий” (1969) та ін. Ці твори визначили творчий напрямок “Смерічки”, що дали українській естрадній пісні в 60-70-ті роки нову музичну хвилю. «Смерічка» часто виступала по Центральному та Українському телебаченню і радіо. Ансамбль зі своєю оригінальною манерою виконання яскраво вирізнявся серед інших подібних колективів в Україні, які робили спроби копіювати “Смерічку”. Нова музична хвиля перших пісень Л. Дутковського у виконанні “Смерічки” та солістів Лідії Шевченко і Володимира Матвієвського в той час на Україні стала прикладом для наслідування багатьом ансамблям і композиторам. Навесні 1968 року студент медінституту, юний Володя Івасюк попросив для свого репертуару у Левка Дутковського пісню «Бажання». Згодом В. Івасюк написав кілька пісень у стилі “Смерічки” і подарував їх Левкові для ансамблю. Це пісні “Мила моя” (“Я піду в далекі гори”) та “Відлуння твоїх кроків”. Так почалась в них творча дружба. В. Івасюк писав у журналі «Кругозор»: «Своєрідний стиль виконання і трактовка фольклору полонили мене, коли я вперше почув ансамбль на сцені. В “Смерічку” я приніс свої перші пісні». У 1968 році солісткою “Смерічки” стала артистка Буковинського ансамблю пісні і танцю Чернівецької філармонії Марія Ісак. У кінці 1968 року почав робити перші спроби реалізувати себе у співі учень художнього училища Василь Зінкевич, а в листопаді 1969-го учасником ансамблю став здібний співак-початківець Назарій Яремчук, з яких Л. Дутковський зробив легендарний дует. Прихід нових учасників підняв “Смерічку” на високий рівень популярності. Навесні 1970 року ансамбль «Смерічка» перемагає на Республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва і отримує «Золоту медаль» лауреата. Для цього конкурсу були виговлені нові стилізовані концертні костюми за розробками А. Дутковської та В. Зінкевича, які шокували глядача своєю новизною і оригінальностю. В цьому ж році вийшла перша платівка-міньйон «Смерічки» — це була взагалі перша в Україні і одна з перших в СРСР платівка в новому тоді жанрі ВІА. На ній звучать пісні Л. Дутковського «Незрівняний світ краси» (соліст Н. Яремчук), «Ти прийди в синю ніч» (соліст В. Зінкевич), «Бажання» (солістка М. Ісак), та пісня В. Івасюка «Мила моя», яку виконують дуетом Н. Яремчук та В. Зінкевич. У 1970 році ансамбь «Смерічка» успішно виступає з концертами у Румунії. Навесні 1970 року Володимир Івасюк написав для “Смерічки” пісні “Червона рута” та “Водограй”. З легкої руки Л. Дутковського, як писав професор П. Брицький, вони пішли у широкий світ. “Пісенна фабрика” Левка зуміла майстерно прочитати задум композитора, донести пісні до слухача і так “розкрутити” їх, що твори стали надзвичайно популярні. Перше публічне виконання ансамблем “Смерічка” пісні “Червона рута” (солісти В. Зінкевич і Н. Яремчук) відбулося на сцені Чернівецької філармонії в жовтні 1970 року під час творчого звіту обласної спілки композиторів. Фірма «Мелодія» в серії «Українська естрада» записує пісню В. Івасюка «Червона Рута» у виконанні ВІА «Смерічка». Це взагалі перший на загал грамзапис і публікація пісні. Наступний 1971 рік був не менш успішнішим в історії «Смерічки» — знято музичний фільм «Червона рута», в якому солісти ансамблю та викладач культосвітнього училища С. Ротару зіграли головні ролі. В Москву запросили В. Івасюка і солістів “Смерічки” Василя Зінкевича та Назарія Яремчука виконати пісню у телеконкурсі “Пісня-71” під супровід оркестру Юрія Силантьєва. Пісня Володимира Івасюка «Червона рута» стала найкращою в СРСР. На початку 1972 року “Смерічка“ взяла участь у Всесоюзному телеконкурсі “Алло, ми шукаємо таланти”. Пісня Л. Дутковського “Горянка“ з солістами Н. Яремчуком та В. Зінкевичем принесла перемогу ансамблю “Смерічка” в Москві. В кінці 1972 року Центральне телебачення запросило ансамбль “Смерічка” з піснею Л. Дутковського “Незрівняний світ краси” на телеконкурс “Пісня – 72”. Та Л. Дутковський вважав, що пісня “Водограй” краща і переконав редактора телепередачі Віктора Черкасова, що піснею року повинен бути “Водограй” В. Івасюка у виконанні “Смерічки” та солістів Мирослави Єжеленко і Назарія Яремчука. Заключним акордом самодіяльної «Смерічки» був сольний концерт разом з білоруськими “Піснярами“ у Колонному залі Будинку Спілок у Москві, який відбувся зразу після запису телепередачі “Пісня-72”. Концерт пройшов з великим тріумфом. Вдячні моквичі щиро вітали два популярні ансамблі з України та Білорусії. З 1970 року в «Смерічці» брали участь: Левко Дутковский (керівник, клавішні), Октавіан Бендас (лідер–гітара), Олександр Мараков (ритм-гітара), Олег Федотов (бас-гітара), Олександр Мазан (ударні інструменти), Валерій Бурміч, Олесь Курик, Олександр Бродовінський, Василь Гнатюк (духові інструменти), Галина Мокрецова, Таня Герасимова, Одарка Журумія, Марія Наголюк, Зоя Маслова (бек-вокал), Марія Ісак, Мирослава Єжеленко, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук (солісти).

1 квітня 1973 року ансамбль «Смерічка» під керуванням Л. Дутковського разом з солістами Н. Яремчуком та В. Зінкевичем переходить на професійну сцену в Чернівецьку філармонію. Дутковський запрошує в ансамбль нових вокалістів. В «Смерічці» співають: Алла Зборлюкова, Людмила Артеменко (пізніше солістка Дніпропетровського ансамблю «Водограй»), Анастасія Лазарук з Кишинева (тепер популярна поп-зірка в Румунії), пізніше сестри Євгенія та Катерина Зайцеви, а також Надія Пащенко з Києва, Олена Шевченко із Закарпаття (майбутня дружина Н. Яремчука). Успішні гастролі, скрізь переаншлаги по всьому Радянському Союзі. Л. Дутковський згадував: «Популярність була шалена. Наприклад, в естонському Таллінні переаншлаги, концерт перед 40–тисячною публікою на Співочому полі і в цей же день — концерт у Палаці спорту, де яблуку ніде впасти. У Львові — більше 50 концертів, по три в день, побиті вхідні скляні двері філармонії… У білоруському Гомелі після концерту на стадіоні військові підрозділи оточили автобус зі «Смерічкою», щоби артистів не розчавили фани. В казахській Алма-Аті ми мали два тижні по три концерти в день, і не можна було знайти зайвого квитка. Після концерту десятки зворушених глядачів зі сльозами на очах підходили до нас з єдиним бажанням — доторкнутись до кожного смерічанина. Супераншлаги у Палаці спорту Мінська — по два концерти щодня, протягом тижня звукоапаратуру для концертів ставили дружні нам «Пєсняри». Переаншлаги у Московській кіноконцертній залі «Росія» у Лужниках…» В цей час за участю ансамблю «Смерічка» знімаються телестрічки «Стартує пісня», «Ти плюс я – весна» та ін. Ансамбль «Смерічка» приймає участь в Днях української літератури та мистецтва в Естонії, у багатьох фестивалях мистецтв «Московські зірки», «Київська весна», «Марцешор», «Буковинська весна», «Кримські зорі», «Білоруська музична осінь». Колектив в 1975 р. записує на фірмі «Мелодія» свій перший диск-гігант з піснями Л. Дутковського, В. Івасюка, В. Громцева, Г. Скупинського, який в 1976 р. розходиться великим тиражем. В 1975 році виходить фільм естонського телебачення під назвою «Виступає «Смерічка» під керуванням Левка Дутковського», знятий на Буковині і у Косівському та Коломийському районах Івано–Франківщини. У стрічці через призму пісень «Смерічки» було показано багатогранне образотворче мистецтво народних умільців Буковини і Гуцульщини. Телефільм Центральне телебачення демонструвало лише раз, а в Україні він був заборонений та знятий з телеефіру. Естонці продали телефільм у 16 країн світу. На Україні залишилась перероблена копія, яка навіть дотепер не транслювалась. Після зйомок цього фільму в житті «Смерічки» наступає чорна смуга. На партзборах у філармонії почалась чергова критика і цькування ансамблю. Для колективу створюються певні «творчі умови», а також виснажливі гастролі. Все це не сприяє творчому зростові колективу. Першим не витримує В. Зінкевич і влітку 1975 року переходить працювати в ансамбль «Світязь». За ним покидає філармонію і Н. Яремчук. Переходить на тебачення Л. Дутковський в жовтні 1975 р. і стає звукорежисером.

Але незабаром Назарію запропонували житло, і він повернувся у філармонію. В цей час в ансамблі працювали: Назарій Яремчук, Давид Степановський, Алла Зборлюкова (солісти), сестри Євгенія і Катерина Зайцеви, Олена Шевченко-Яремчук (бек-вокал), Гамма Скупинський (музичний керівник, клавіші), пізніше – Володимир Таперечкін; Олександр Герцен (гітара), В’ячеслав Рябченко (фортепіано), Андрій Зомборі (бас-гітара), Алік Шерман, Пилип Майзель, Микола Григорович (духові), Слава Борисенко (ударні), Натан Зільберман. ВІА «Смерічка» з Н. Яремчуком репрезентує своє мистецтво в Чехословаччині та НДР. В 1976 році ансамбль записує платівку-міньйон з піснями Л. Дутковського “Жива вода”, “Якщо мине любов”, “Посміхнулась ти”. Склад ансамблю постійно змінюється. Керівництво очолює Володимир Таперечкін. В 1978 році ВІА «Смерічка» записує свою нову платівку під керуванням В. Таперечкіна. Поступово творчість ансамблю занепадає і «Смерічка» втрачає свою популярність. В 1979 році філармонія робить реорганізацію і звільняє весь склад ансамблю. Н. Яремчук умовляє Л. Дутковського таки повернутись у філармонію і знов очолити та реставрувати «Смерічку». Л. Дутковський відроджує творчість ВІА «Смерічка» і запрошує в ансамбль молодих музикантів: Олександра Соколова (бас-гітара), Ігоря Леська (ударні), Юрія Луцейка (лідер-гітара), Віталія Середу та Володимира Прокопика (клавішні), Віктора Морозова (вокал, гітара), Павла Дворського (вокал, гітара), Світлану Гнатюк (пізніше Дворську) та Світлану Соляник (бек-вокал). ВІА «Смерічка» знову здивував глядача концертною програмою з нових пісень Л. Дутковського, В. Морозова, П. Дворського, новаторською режисурою Л. Дутковського, одним з перших у Союзі світло–лазерним оформленням. Художник-модельєр Алла Дутковська подивувала оригінальним і майстерним вирішенням нових комплектів стилізованих концертних костюмів. До ансамблю «Смерічка» знову повернулася всесоюзна популярність, супераншлаги, часті виступи в Москві, Ленінграді, в Прибалтиці, за кордоном. В 1980 році «Смерічка» стає учасником культурної програми ХХІІ Олімпійських ігор. В 1981 році Н. Яремчук повіз на «Братіславську ліру» пісню Раймонда Паулса «Я тебя рисую» і повернувся дипломантом та з призом глядацьких симпатій. Укртелефільм за участю ансамблю «Смерічка» створює телестрічку «Червона рута. Десять років потому». В цей час фірма «Мелодія» записує платівку-міньйон з піснями «Зачаруй», «Матіоли», «День до сонця» Л. Дутковського та піснею «Знай» В. Морозова. Наступного року «Смерічку» нагороджено Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського. Одного разу, коли Назарій у новій концертній програмі на Українському телебаченні заспівав рок–н–рол у чорній декольтованій сорочці з абстрактно вишитими золотистими зірками (костюм Алли Дутковської), ця „вольность” переповнила чашу терпіння начальства. На філармонійних партійних зборах почались постійні розборки та звинувачення на адресу ансамблю «Смерічка» та «некерованого» і безпартійного її керівника Дутковського. В 1982 році Левко Дутковський, невитримуючи «сприятливі творчі умови», назавжди покидає ансамбль «Смерічку» і починає працювати режисером-постановником Чернівецької філармонії. Художнім керівником «Смерічки» стає Назарій Яремчук, музичною частиною завідує Олександр Соколов. Невдовзі О. Соколов залишає Смерічку, музичною частиною завідує Володимир Прокопик. В 1984 році ансамбль «Смерічка» стає лауреатом Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм, через рік — дипломантом XII Всесвітнього фестивалю молоді в Москві. У 1987 р. було записано нову платівку-гігант, а в 1990 році – платівку “Співає Назарій Яремчук та ВІА “Смерічка”, теж гігант. У 1988 р. Віктор Морозов та більшість музикантів залишають колектив. Назарій Яремчук набирає новий склад «Смерічки», в основному це були музиканти з Чернівців. Приходить також вокалістка Інеса Братущик. В кінці 1993 р. знову велика зміна в колективі – звільняється В. Прокопик з усіма музикантами, йде також П. Дворський. Н. Яремчук набирає нових музикантів, які складали кістяк Стороженецької групи “Д’еректор”, з Рівного запрошують музичним керівником Олега Шака. Ансамбль плідно гастролює по Україні, але звістка про хворобу Назарія все обриває. Останні гастролі “Смерічки” відбулися в листопаді 1994 року по Харківщині. 30 червня 1995 року Назарій Яремчук передчасно відійшов у інший світ. Вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» поступово припинив своє існування.
ВІА «Cмерічка» в даний час став уже красивою легендою. Тепер багато сучасних молодих виконавців продовжують спадок популярного ансамблю і виконують пісні, які народилися в легендарному ВІА в 60-ті – 80-ті роки ХХ-го століття.

Остап САВЧУК, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник Чернівецької обласної філармонії. Матеріал взято з сайту Чернівецької обласної філармонії filarmoniya.cv.ua

Всі доступні записи ВІА “Смерічка” (150):

Ať láska má kde kvést /Посмотри как цветут луга/ (K.Svoboda-Z.Borovec)
Аве, Надіє (П.Дворський-А.Демиденко)
Бажання (Л.Дутковський-А.Фартушняк)
Баскервiльський пес (В.Морозов-А.Панчишин)
Бережи любов (П.Дворський-М.Бакай)
Білі лілеї (О.Злотник–С.Литвин)
Білий човен (В.Прокопик–А.Матвійчук)
Весняний мотив
Вибрав я тебе (О.Пушкаренко–В.Крищенко)
Відпливають білі кораблі (П.Дворський–Р.Братунь)
Вікна (Л.Дутковський-А.Драгомирецький)
Вечірня пісня (І.Бойко–В.Терен)
Вогонь твоїх очей (В.Прокопик-М.Бакай)
Водограй (В.Iвасюк)
Вперше (М.Мозговий-Ю.Рибчинський)
Гай, зелений гай (О.Злотник-Ю.Рибчинський)
Гол-футбол (Л.Дутковський-Ю.Рибчинський)
Горобина (О.Злотник-М.Мельников)
Горянка (Л.Дутковський-М.Леонтюк,С.Борисенко)
Два перстенi (В.Iвасюк)
Дві мелодії (П.Дворський–В.Третяк)
День до сонця (Л.Дутковський-О.Вратарьов)
Добрий вечір, доле (О.Пушкаренко-М.Ткач)
Дощ за вікном (В.Прокопик–І.Лазаревський)
Другий голос
Если я и ты (О.Пушкаренко-Ю.Рибчинський)
Єдина (Л.Дутковський-В.Кудрявцев)
Жива вода (Л.Дутковський-А.Драгомирецький) 
Жовтий лист (В.Громцев-В.Iвасюк)
Забудеш (О.Гавриш–В.Крищенко)
Забудь мене (В.Прокопик-М.Бакай)
Заграй, дударику (О.Гавриш–В.Крищенко)
Задивлюсь у твої очі (П.Дворський-Н.Яремчук)
Запитай у серця (О.Семенов-В.Кудрявцев)
Зачаруй (Л.Дутковський-О.Вратарьов)
Зачекай (О.Пушкаренко-М.Ткач)
Знай, дівчино (В.Морозов-М.Бучко)
Знов я у гори іду (М.Мозговий-Ю.Рибчинський)
Знову осінь (О.Білаш-Є.Гуцало)
Золоте руно (П.Дворський-В.Крищенко)
Золотоволоска (В.Івасюк-А.Драгомирецький)
Зоряна ніч
Зустрінемось
Зустріч в дорозі (П.Дворський–В.Івасюк)
Інструментал
Канікули в Карпатах (О.Пушкаренко–І.Лазаревський)
Капелюх (В.Iвасюк)
Квітка розмарія (О.Пушкаренко-М.Ткач)
Київське Динамо (О.Злотник-Н.Яремчук)
Килим з маків (М.Мозговий-Ю.Рибчинський)
Когда я думаю о маме (І.Крутой-А.Демидов)
Коли-небудь (О.Злотник-Ю.Рогоза)
Коли ти щасливий (П.Дворський-М.Бакай)
Колисонька (В.Морозов-А.Панчишин)
Колискова
Кубик-Рубик (О.Злотник-Д.Муравйов)
Лиш для тебе (О.Злотник-А.Демиденко)
Ліхтарики (Г.Татарченко–В.Крищенко)
Мавка і Лукаш (А.Матвійчук)
Маки для сина (П.Дворський-Т.Севернюк)
Матіоли цвіт (Л.Дутковський–В.Кудрявцев,М.Бучко)
Ми йдемо далi (Л.Дутковський-О.Жуков)
Мила моя /Я піду в далекі гори/ (В.Iвасюк)
Мир (О.Пушкаренко-М.Ткач)
Мир – це те, що нам потрібно
Мій заповітний край (А.Баранчук–В.Герасимов)
Молитва (В.Прокопик–А.Демиденко)
Море любви (Р.Паулс-І.Резнік)
Музика давня (І.Бойко–В.Терен)
На швидких поїздах (В.Івасюк)
Наш новый год (О.Злотник-В.Герасимов)
Не жди мене (В.Прокопик–А.Матвійчук)
Не лукав /Ти мене у сні причарувала/ (О.Осадчий-М.Ткач)
Не одпалай, моя любове (В.Івасюк-Р.Кудлик)
Незрiвнянний свiт краси (Л.Дутковський-А.Фартушняк) 
НЛО (В.Морозов)
Новорічна (О.Пушкаренко-М.Ткач)
О, панно Iнно (В.Морозов-П.Тичина)
Ой там на горi (у.н.п)
Ой у лiсi пiд ялинов (у.н.п.)
Ой, чия ж то крайня хатка (Г.Скупинський-сл.нар.)
Ой чорна, я си чорна (у.н.п.)
Осiнь прийшла (Г.Скупинський-Б.Касiєв)
Отчий дім (Ю.Бучма-Р.Братунь)
Пам’ятай свій край (В.Прокопик–А.Матвійчук)
Пароплави (І.Крутой-І.Шаферан,укр.текст Н.Яремчука)
Перелаз (у.н.п.)
Перелётная птица (Т.Петриненко)
Писанка (П.Дворський–М.Ткач)
Пiсня буде помiж нас (В.Iвасюк)
Плотогони (П.Дворський–Н.Яремчук)
Повiяв вiтер степовий (у.н.п.)
Полісяночка (Г.Татарченко–В.Крищенко)
Попурі з пісень П.Дворського
Порiзала-м пальчик (у.н.п.)
Посаджу троянду сонця (В.Діденко-?)
Посміхнулась ти (Л.Дутковський-А.Драгомирецький)
Раз над’їхав козак містом (у.н.п.)
Рано повертати до зими (О.Пушкаренко–В.Крищенко)
Рідна мова (П.Дворський-Г.Вієру,укр.текст П.Боднарчука)
Розквітай, Буковино /Святкові коломийки/ (Л.Дутковський-І.Кутень)
Розлука (І.Поклад–М.Ткач)
Романс із к/ф “Овод” (інстр.) (Д.Шостакович)
Світлофор (В.Морозов–Н.Яремчук)
Свічка (О.Злотник-Ю.Рогоза)
Святковий день (О.Злотник-М.Куруц)
Скажи, скажи (В.Громцев-В.Бабух)
Смерекова хата (П.Дворський-М.Бакай)
Смерічка чарівна
Снiжинки падають (Л.Дутковський-А.Фартушняк)
Солов’їна пісня (П.Дворський-М.Бакай)
Сонце в твоїх очах (О.Злотник-Ю.Рибчинський)
Спитай (В.Морозов-В.Коротич) 
Спомин (В.Шабашевич–В.Крищенко)
Стожари (П.Дворський–В.Кудрявцев)
Стоїть дiвча (у.н.п.)
Суниці (П.Дворський-А.Драгомирецький)
Там, біля моря
Твоє вікно (О.Злотник-М.Мельников)
Твої листи
Тече вода Черемошем (В.Морозов-Н.Стефурак)
Ти і я (Ю.Пересунько-В.Симоненко)
Ти до мене не ходи (у.н.п.)
Ти мов сонечко (В.Морозов)
Ти на землi – людина (В.Морозов-В.Симоненко)
Ти приди в синю нiч (Л.Дутковський-А.Фартушняк) 
Тополя (муз.нар.-Т.Шевченко)
Троянда у вазі (П.Дворський-Г.Вієру,укр.текст П.Осадчука)
У добрий час (О.Пушкаренко-М.Ткач)
У Карпатах ходить осiнь (Л.Дутковський-А.Фартушняк)
Христина (К.Ковач–укр.текст М.Бучка)
Цветы луговые (О.Злотник-Р.Рождественський)
Ци ти підеш (у.н.п.)
Червона рута (В.Івасюк)
Черешневий гай (Л.Дутковський-Б.Стельмах)
Чорна кава (О.Злотник-Ю.Рогоза)
Чуєш, мамо (О.Злотник-М.Ткач)
Шовкова косиця (I.Голяк-В.Кудрявцев) 
Ще не вечір (П.Дворський–В.Кудрявцев)
Ще не вмерла Україна (М.Вербицький-П.Чубинський)
Щоночі сад приходить до вікна (П.Дворський–М.Луків)
Я бачу тебе (І.Якушенко-Л.Ошанін, укр.текст Г.Тарасюк)
Я намалював (В.Морозов-А.Панчишин)
Я – твоє крило (В.Iвасюк-Р.Кудлик)
Я тебя рисую (Р.Паулс-А.Вознесенський)
Я ще не все тобі сказав (В.Івасюк-С.Пушик)
Яблука падають в траву (В.Прокопик–І.Лазаревський)
Яворова сопiлочка (у.н.п.)
Як я тебе кохав (І.Поклад–Ю.Рибчинський)
Якщо мине любов (Л.Дутковський-В.Григорак)

Слухати пісні ВІА “Смерічка” 70-х років:

Слухати пісні ВІА “Смерічка” 80-х років:

Скачати