Шматок Сергій

Дискографія

Фотоальбом

Сергій Миколайович Шматок – універсальний гітарист-віртуоз. Працює в стилі класик-поп-рок.

Народився 5 серпня 1962 р. в Києві. Закінчив музичну школу, музичне училище ім. Глієра і Київську консерваторію (всі – по класу баяна). Під час навчання в консерваторії серйозно захопився електрогітарою. Саме гітара давала можливість у складі студентського ансамблю виходити на сцену іноді по тридцять разів на місяць. Це був початок 80-х, час захоплення «Машиной времени», Антоновим… Першу гітару Сергій взяв у друга напрокат. Практикувався з групкою, яку сам же і організував на авторемзаводі, де працював його батько. З 2-го курсу став робити аранжування, а на 4-му був запрошений разом з іншими солістами студентської групи композитором Олександром Пушкаренком в ансамбль «Стожари», який працював від чернігівської філармонії. Почалася професійна робота – студійні записи, зйомки, гастролі. Після закінчення консерваторії ще з рік попрацював в «Стожарах» і був покликаний до війська. Потрапив в танкову дивізію під Дніпропетровськом. Грав в армійському духовому оркестрі… на тарілках. З чотирма іншими випускниками консерваторії Шматок створив групу «Гвардієць», після чого хлопці були відпущені додому за інструментами, і Сергій привіз в армію гітару. З Дніпропетровська керівник Ансамблю пісні і танцю КВО Олександр Пустовалов забрав музикантів до себе, де вони й закінчили службу. Були серйозні гастролі, концерти та репетиції. На репетиціях Сергій буквально засипав, бо ночами, пам’ятаючи про «світле майбутнє» після дембеля, грав речі з репертуару Джорджа Бенсона, «Пінк Флойд». В 1988-му, коли «дембельнувся», думав, що гори зверне, але, як це часто буває, виявився нікому не потрібен. На щастя, його друг Сергій Закотюра працював музичним керівником в гастрольній групі Рема Борисюка та Лідії Відаш, і, коли у них звільнився гітарист, взяв на його місце. На превеликий жаль, перший же спільний виїзд в Братськ виявився останнім – Рем Федорович помер. Довелося поневірятися, поки не визначилися з новим складом. Все стало на свої місця, коли до гурту прийшов відомий конферансьє Влад Емшенецький. В 90-му році артисти перейшли на госпрозрахунок і стали самою мобільною групою в Києві. Шматок став музичним керівником, а солісткою залишалася чудова співачка Лідія Відаш. Географія гастрольних поїздок була широкою: Сибір, Далекий Схід, БАМ, Забайкалля, Камчатка, Чукотка, Урал і Північний Кавказ… Але після розвалу СРСР роботи не стало. Два місяці Сергій Шматок «лабав» у ресторані, де, незважаючи на щоденні живі гроші, йому страшенно не подобалося, потім він згадав про баян і працював акомпаніатором у народному колективі, потім начебто повернувся на велику сцену, потрапивши в групу Олега Марцинковського гітаристом, але Олег, виїхавши на місяць в Америку, затримався там на півроку, і Сергій знову залишився не при справах. Став думати, як жити далі. Згадав про свої сольні номери, про попурі з класики, яке обкатав ще на БАМі, і почав працювати над естрадними обробками класики для гітари. Чому саме класики? Тому що дуже багато переграв її на баяні. Щоб наблизити Баха, Моцарта і Паганіні до масового слухача, гітарист працював над «демократичними» варіантами сприйняття, підключаючи можливості синтезатора, ударних, секвенсора. Так вийшло, що його друг Сергій Закотюра, про якого йшлося вище, працював у той час керівником чукотсько-ескімоського ансамблю «Ергерон». Він написав спеціально для Шматка кілька «чукотських» композицій, а гітарист з них зробив сольні гітарні номери. Як людині, що не раз бував на Чукотці і бачив північне сяйво, йому була дуже цікава така екзотична тематика. Так народжувався його новий репертуар, і так Сергій сам народжувався як соліст. Зараз в його репертуарі є варіації на теми Паганіні, попурі на класичні теми, сюїта з чукотських наспівів, рок-версія опери «Аїда», обробки композицій Сергія Бедусенка, з яким багато співпрацював… Сергію пощастило у тому, що він знайшов незайняту нішу.

В 1993 році Сергій Шматок під час концерту на стадіоні в Овідіополі Одеської області познайомився з Анатолієм Матвійчуком. Виявилося, що живуть вони по сусідству, що у них багато спільного в смаках і пристрастях. Матвійчук залучив Шматка до своєї великої з композитором Ігорем Корнілевичем роботи – музичного проекту «Молитва покаянна», до запису своїх пісень. Саме Анатолій ввів його у світ поезії та навчив розуміти і цінувати її. Їх тандем, крім суто професійних відносин, тримається ще й на міцній дружній основі. Кажуть, що вони доповнюють один одного: Толя такий «пафосний» , акуратно причесаний, в елегантних костюмах, а Сергій скуйовджений і хуліганський. Не без впливу Матвійчука Шматок дещо відійшов від так званих «віртуозних речей» і почав працювати над композиціями, що були більш простими в технічному плані, але водночас – більш ємними і філософськими. Артисти багато їздили по містах і селах, концертах і фестивалях.

Сергій Шматок – учасник багатьох фестивалів і конкурсів, зокрема “Таврійські ігри”, “Пісенний вернісаж”, “Рок-екзистенція” та 1-го Міжнародного фестивалю-марафону “Будьмо, люди!” (Україна-Словаччина, квітень 1994 року) – першого громадсько-мистецького дійства Міжнародного доброчинного фонду “Українська хата”. В 1994 році визнаний кращим гітаристом України. Лауреат 1-ї премії Всеукраїнського конкурсу “Успіх-2000” (м. Харків). В 2001 році була спроба створення спільного гурту з Антоном Коцарем – однак через деякий час солістка пішла у “вільне плавання”, і проект розпався. Однак життя триває – нині Сергій виступає в різних куточках України, в тому числі з А. Матвійчуком та П. Мрежуком, є членом жюрі кількох рок-фестивалів, навчає грі на гітарі молодь.

Крім Анатолія Матвійчука, Лідії Відаш та Олега Марцинківського, музикант записував партії електрогітари у піснях Павла Мрежука, Пилипа Жмахера, Наталії Могилевської, Ірини Новицької, В’ячеслава Хурсенка. У 2004 році в Чернівцях Сергій Шматок записав свій перший і поки що єдиний альбом “Ріка життя”.

Пісні з гітарою Сергія Шматка:

Весілля в Карпатах (О. Пушкаренко – Ю. Рибчинський) – ВІА “Стожари”

Короноване вінчання (О. Марцинківський – С. Галябарда) – О. Марцинківський