Вербицький Леонід

Леонід Лазарович Вербицький – відомий український композитор, що стояв у джерел зародження естрадної музики в Україні. Однофамілець автора нашого державного гімну “Ще не вмерла Україна”. Народився 9 грудня 1930 р. у Харкові. У 1934-му батьки переїхали до Києва. Батько завідував художнім відділом центральної урядової газети “Вісті”, яку перевели до Києва, коли він став столицею. Співпрацював із Сосюрою, Довженком, Новицьким, Рильським. Маленький Льоня ріс із письменницькими дітьми. Жили на вулиці Пироговській, поряд із будинком літераторів. Батько загинув на війні.

Здобувши музичну освіту, Леонід Вербицький керував самодіяльним ансамблем “Укргіпросільмашу”, працював музичним керівником Київського академічного театру російської драми імені Лесі Українки і диригентом естрадного оркестру, а також керівником гастролюючого колективу солістів Національного оперного театру, у якому співали Дмитро Гнатюк і Євгенія Мірошниченко. Через роботу у них Леонід Лазарович відмовився від пропозиції Миколи Сліченка переїхати у Москву в його знаменитий циганський театр “Ромен”. Також Леонід Вербицький спілкувався з Леонідом Утьосовим, співпрацював з Олегом Лундстремом, якого вважав своїм хрещеним батьком, і близько 20-ти років товаришував з київським поетом Олександром Вратарьовим. Їх пісня “Идёт девчонка” стала всесвітньо відомим шлягером у свій час.

Саме його музика звучить у знаменитій “Варшавській мелодії”, яка з тріумфом йшла в київському Театрі російської драми імені Лесі Українки і не тільки. Аді Роговцевій ця вистава принесла звання Народної артистки СРСР. Першу постановку ще й досі пам’ятають. Леонід Вербицький аранжував твори для Дмитра Гнатюка, зробив усі естрадні оркестровки. Гастролював з ансамблем “Ми з України”. За нинішньою термінологією був розкручений. Любив нашу столицю. Його “Я друзів запрошую в Київ” першим виконав Олександр Таранець. Оспівував старий Поділ, про це свідчать “Каштаны на ветру”. Пісні Вербицького виконували також Валентина Купріна (“Ти прийди”, “Така любов”, “Співаю я дзвінкі пісні”, “Жоржини”, “Далёкая песня”), Тамара Міансарова (“Лелеки, вертайтесь назад”), Юлія Пашковська (“Идёт девчонка”), Євгенія Мірошниченко (“Сопілочка грає”), Костянтин Огнєвий (“Карусель”), Майя Кристалінська (“Синие розы”) та інші співаки. Шлягер “Ніч над Бєлградом” у виконанні Тетяни Окуневської підкорив самого Тіто. Можновладець навіть запрошував співачку переїхати до Югославії, обіцяв студію звукозапису для неї відкрити. Видатний співак Леонід Утьосов казав Вербицькому: “Шкода, вже не виступаю, а то б заспівав твої пісні”.

У 1979 році маестро був змушений емігрувати до США. Американська оперна співачка українського походження Галина Андреадіс взяла в репертуар його пісню “Лелеки, вертайтесь назад”. Невідомо, як вона потрапила до виконавиці. Можливо, почула по радіо або від наших артистів десь на зарубіжних гастролях. Записала на платівку. Про це дізналися в КДБ. Композитора звинуватили в зраді батьківщині, в співпраці з ворогами, за яких тоді вважали США. Мовляв, чому на Заході “піднімають” нашого митця? Скрізь заборонили його твори, записи на радіо були розмагнічені. Позбавили засобів існування. Відверто говорили: хай з голоду здихає. Вербицький не міг знайти роботу. Дружина, яка в Будинку вчених завідувала культмасовим сектором, також втратила посаду. Рідна держава виштовхувала композитора в еміграцію. Краплею, котра переповнила чашу терпіння, стало звинувачення в українському буржуазному націоналізмі. Нібито музику до нинішнього гімну, а тоді забороненої пісні “Ще не вмерла Україна…” також написав він. Хоча її автора звали Михайлом, і жив він майже на сто років раніше від нього. Довелося просити захисту у тодішнього голови спілки композиторів України Андрія Штогаренка, щоб спростував цю нісенітницю. Той страшенно здивувався такому закиду, та змінити ситуації не зміг. Тяжко було покидати батьківщину. До того ж розумів, що за кордоном на нього ніхто не чекає. І за рахунок тільки української музики не прогодує родину. Довелося працювати мюзик-терапевтом. Проводив сеанси мелотерапії для літніх людей, щоб заспокоїти їх. Вони казали, що музика впливає на них ліпше за будь-які ліки.

В США Леонід Вербицький багато написав для української і російської діаспори. Коли приїхав до Америки, зустрівся з актрисою і співачкою Евеліною Белюць. Вона працювала на радіостанції “Свобода”. Виступала в українських громадах. Маестро став її акомпаніатором. Її чоловік — конферансьє і режисером концертів. А ще вони удвох із ним показували сцени з вистав Марка Кропивницького. Евеліна — прекрасна драматична актриса. Вона випустила в Нью-Йорку касету з піснями Леоніда Вербицького “Слід на землі”. Серед них і “Лелеки”. Нині цей запис є в кожному домі українських емігрантів. Коли вона співає, люди плачуть. З гастролями об’їздили всю Америку, потім Канаду.

Леонід Вербицький є автором присвят Аді Роговцевій та Раймонду Паулсу, написав цикл творів пам’яті — Олександра Вертинського, Клавдії Шульженко, Леоніда Утьосова, Марселя Марсо, Едіт Піаф… Його донька Наталя займалася музикою, нині працює в туристичному бізнесі, має власну агенцію, влаштовує тури, круїзи. У неї двоє синів. Старший, Мітчел, що закінчив університет у Манхеттені, і молодший, Джанік, який грає на саксофоні й фортепіано. Дружина митця працювала у престижній газеті “Новое русское слово”, потім — в медичній бібліотеці. Та оскільки родина не могла жити без спілкування з митцями, створили у вітальні музичний салон. Проводили творчі зустрічі з музикантами, співаками, режисерами, журналістами, акторами. У них побували Людмила Лядова, Ірина Молостова (коли ставила “Катерину Ізмайлову” в Маріїнському театрі), Роман Віктюк, Ада Роговцева, Марк Розовський, Лія Глазова, Володимир Бистряков, актори театру оперети — Тамара Тимошко, Сергій Павлінов, Ірина Лапіна, покійний Георгій Горюшко.

У 2003 році Ленід Вербицький відвідав Київ. Ігор Афанасьєв, який нині живе в Нью-Йорку, поїхав до рідного театру імені Франка святкувати п’ятдесятирічний ювілей. І запросив композитора як автора музики до його спектаклів.

Леоніда Лазаровича Вербицького не стало у Нью-Йорку 26 листопада 2006 року, за два тижні до свого 76-річчя.

Пісні Леоніда Вербицького (46 творів):

Актрисса (сл. Я.Голованевського) – Б.Певзнер
Бажання (сл. Л.Ковальчука) – Е.Белюц
Вальс воспоминание (сл. Я.Голованевського) – В.Санніков; І.Фогельсон
Весна прийшла (авт.сл. уточнюється) – Е.Белюц
Великий мим (сл. Я.Голованевського) – Б.Певзнер; Л.Вербицький
Вічний прибій (сл. Б.Чіпа) – Е.Белюц
Да или нет (сл. О.Вратарьова) – А.Савенко
Далёкая песня (сл. О.Єрусалимського) – В.Купріна
Дві сестри (авт.сл. уточнюється) – Е.Белюц
Добре, коли все добре (сл. О.Вратарьова) – Е.Белюц
Едельвейс (авт.сл. уточнюється) – Е.Белюц
Жили-были (сл. О.Вратарьова) – квартет “Улыбка”
Жоржини (авт.сл. уточнюється) – Е.Белюц
Залунай, трембіто (авт.сл. уточнюється) – Е.Белюц
Іде дівчисько (сл. О.Вратарьова) – М.Мінський
Идёт девчонка (сл. О.Вратарьова) – Ю.Пашковська; Л.Прохорова; Й.Кобзон
Карусель (сл. О.Вратарьова) – К.Огнєвий
Київ чудесний (сл. І.Бараха, укр.текст О.Новицького) – В.Купріна
Лелеки (сл. Л.Ковальчука) – М.Мінський; Т.Міансарова; Н.Варич; Е.Белюц
Люба, Любаша, Любовь (сл. М.Куруца) – ВІА “Співаючі юнги”
Любиш – не любиш (сл. М.Куруца) – Т.Міансарова
Маэстро (сл. Я.Голованевського) – Б.Певзнер
Мечтатели (сл. І.Бараха) – М.Кондратюк
Многоликий чародей (сл. Г.Розенберга) – Л.Вербицький
Мой джаз (сл. І.Бірюкової) – С.Абашев
Морская лирическая (сл. О.Вратарьова) – П.Білинник
На реке (сл. О.Вратарьова) – З.Невська
Намисто (сл. Л.Ковальчука) – ВІА “Чайки”
Натали (сл. О.Вратарьова) – Л.Вербицький; Г.Горюшко; В.Лісіна
Нет или да (сл. О.Вратарьова) – В.Монін
Осенняя акварель (сл. Е.Гуревича) – Г.Конарєва
Песня об Утёсове (сл. Я.Голованевського) – Б.Певзнер
Петрівська алея (сл. І.Бараха) – П.Білинник
Повертаються сни (сл. Г.Бойка) – Е.Белюц
Покохала (авт.сл. уточнюється) – Е.Белюц
Просто-напросто (сл. О.Вратарьова) – М.Кристалінська; Ю.Пашковська
Прошлые песни (сл. Я.Голованевського) – Б.Певзнер
Птицы небо понимают (сл. О.Вратарьова) – Л.Прохорова
Сад вишневий мій (сл. О.Вратарьова) – С.Грінберг
Синие розы (сл. О.Єрусалимського) – М.Кристалінська; В.Монін
След на земле (сл. О.Вратарьова) – Л.Вербицький
Снимите шляпы, шансонье (сл. Г.Розенберга) – В.Лісіна; Г.Конарєва
Спасибо, песня (сл. Я.Голованевського) – Б.Певзнер
Співаю я дзвінкі пісні (авт.сл. уточнюється) – В.Купріна
Така любов (сл. О.Вратарьова) – В.Купріна
Ти прийди (сл. Л.Ковальчука) – В.Купріна

 

Скачати

Окремі пісні з текстами