Романсеро Олександр Василенко і досі шукає свою ідеальну жінку
Моя розмова зі співаком, володарем Гран-прі італійського міжнародного фестивалю “Світ музики” та титулу “За голос унікальної краси” могла б початися з банальних запитань про кохання. Але, як з’ясувалося, саме про це він не любить говорити. Дуже рідко погоджується на інтерв’ю, про особисте життя не розповідає — відбувається жартами й усмішкою. Такий уже в нього на сьогодні імідж. Каже, що розлучений і сам виховує сина. Говорили ми напередодні його сольного концерту.
— Ви співаєте переважно пісні, які не назвеш сучасними, утім, дуже популярні в минулому?..
— Я виконую завжди лише те, що лягає на серце. І тільки за цієї умови моя пісня звучить виразно і передається слухачам сповна. Люблю ретро, тож уже видав компакт-диск, який так і називається “У стилі ретро”. Взагалі репертуар мій різножанровий. Є твори, що справді асоціюються зі словами на кшталт “шаль-вуаль”, а є й свіжіші, так би мовити, молоде ретро. Працюю і в інших стилях. Уже частково створив програму романсів. Не поспішаю їх записувати, бо вважаю, що тут потрібні лише живий голос та живий оркестр. Романс для мене розпочинався зі старовинних народних пісень, які любив завжди, а класика — з “Київської камерати”, де вже десять років працюю солістом. Хочу влаштувати ще й концерт із сучасними композиторами — Геннадієм Володьком, Ніною Андрієвською, Євгеном Досенком. Чудово їхні твори виконає, скажімо, ансамбль народних інструментів “Рідні наспіви”, бо романсові пасує саме таке музичне обрамлення. Красивим акомпанементом також можуть стати фортепіано, струнний квартет. Але я ще думаю над цим. До слова, класики зверталися й до народних інтонацій, що органічно вписувалися у романсовий твір і оригінально забарвлювали його. Співаю також багато пісень на слова Дмитра Луценка — вони мені до душі.
— Чи отримували ви пропозиції знятися в кіно?
— Так. Моя остання спроба виступити в ролі актора — зйомка відеокліпу… Нещодавно я грав і співав у документальному фільмі “Українська традиція” про журналіста та композитора Юрія Пересунька. А колись студія “Укртелефільм” зняла аж чотири фільми про мене. Є й короткометражки з концертів. Іноді використовую їх як відеосюжети. Що ж стосується кліпмейкерських робіт, то це, як на мене, майже те саме, що зніматися в рекламі чи займатися самопопуляризацією.
— У вашій родині були професійні музиканти чи співаки?
— Ні. Хоча мій дід, колишній інженер-залізничник, добре грав на скрипці. Батько також любив музику і красиво співав, легко опановував інструменти. Мама була солісткою хору. Однак моїх талантів ніхто не помічав. Коли ж я вступив на стаціонарне відділення консерваторії, батько здивувався: “У тебе що, голос є?” Я розсміявся і відповів, що яблуко від яблуні далеко не падає. Мій же син вважає, що природа на дітях відпочиває, і не хоче бути співаком.
— Розкажіть про свого сина.
— Сергій — студент п’ятого курсу Національного університету технологій та дизайну (колишній інститут легкої промисловості.— Авт.). У нього непоганий голос, можна сказати, з цікавим тембром. Музикує на піаніно та синтезаторі, але про кар’єру професійного співака чи композитора не мріє. Маминим шляхом теж іти не хоче. Вона — талановитий архітектор. Сергій переконаний, що треба стати насамперед самим собою. Він і досі ще не визначився з професією. Любить комп’ютери. Йому 23 роки, й іноді наші голоси вже плутають по телефону. Я колись хотів мати п’ятьох синів, а потім уже як Бог дасть. Чорнобиль, навчання в консерваторії ці плани зруйнували, хоча я й досі шукаю свою ідеальну жінку.
— Невже не знайшли?
— Інколи думаю: ось вона. Та все, як у притчі великого філософа Ошо: “Здавалося, я її нарешті знайшов, але з’ясувалося, що вона також шукає ідеального чоловіка”. Я ж за гороскопом Близнюк і Дракон. Останнім часом відчуваю, що змінився мій характер, бо спорт, без якого колись життя не уявляв, покинув. Свого часу входив до юнацької збірної Києва, був чемпіоном першостей “Юнат” та “Міськвно” в столиці. Бачив себе щонайменше на олімпійському п’єдесталі. Захоплювався фотографією, кіно знімав. Усе це відійшло на другий план. Бо нинішня робота для мене — і відпочинок, і радість спілкування.
— Якийсь продюсер займається вашою концертною діяльністю?
— Продюсерської агенції не маю. Це не дуже добре, адже організаторська робота забирає багато часу, розпорошує сили. Друзі допомагають влаштовувати концерти.
— Як часто виступаєте в дуеті з жінками?
— З Надією Шестак, Катериною Василенко та Інеш я навіть записав пісні. Минулої зими склався дует з Ларисою Недін. Виступав із солісткою ансамблю “Благовість” Світланою Мирводою, з Людмилою Давимукою. Подобається працювати з “Горлицею”. Останнім часом концертую з оперною співачкою Іриною Семененко. Колись співав у дуеті з Валентиною Степовою.
Леся САМІЙЛЕНКО спеціально для “Хрещатика”