Прослухати:
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Автор і виконавець: В’ячеслав Хурсенко
Крутилось пір’я на вітру,
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.
Приспів:
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим,
Сини мої, візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.
Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!
Приспів.
Дуже подобаються його пісні вже давно!!!Талановита людина ….Чуттєві, сумні пісні, і мелодії і вірші неповторні…..Зараз таких дуже не вистачає….
Мужніли ми з цією піснею.
супер українська сучасна авторська пісня. Почути і зрозуміти її повинні в першу чергу україномовні слухачі -і по справжньому оцінити.Це звернення до тих хто бачить мабутнє України через своїх дітей, для своїх дітей,- і у своїх дітях.
вчера стриглась в парикмахерской под радио мелодия-вдруг моя мастер замерла в первые аккорды песни… Потом стала рыдать,слезы градом.
Звучала песня СОКОЛЯТА, мною впервые услышана.Спрашиваю ее-текст связан с личным,а она -нет, но когда слышу эту песню ВСЕГДА РЫДАЮ.Я отметила, что это КАТАРСИС-глубокое эстетическое переживание от искусства. Мне захотелось ей подарить скаченную песню, и открыла для себя это прекрасное произведение ПОЮ и рыдаю тоже.
Вечная память ВЯЧЕСЛАВУ!!!
поддержал! не могу спокойно слушать эту песню…
неможливо слухати цю пісню без сліз на очах! Це мене вразило! БОМБА
Це вже народна пісня.
У кожного виконавця чи автора є своя лебедина пісня. У Вячеслава Хурсенка, без сумніву, це – “Соколята”. Можливо не всі знають, але історія створення пісні пов’язана із Василем Зінкевичем. Так сталося, що Василя і його двох синочків залишила “зозуля”, не буду писати – мати чи то дружина, виїхавши за кордон. Вячеслав настільки перейнявся сімейною драмою свого колеги, що невдовзі виклав все на нотному папері.
Не думаю, що знайдуться в Україні люди, кого б “Соколята” залишили байдужими. Пісня чіпляє за живе, по-справжньому хвилює. Особисто мені після її прослуховування хочеться обійняти весь світ. Спасибі Вячеславу Хурсенку за чудовий пісенний шедевр і вічна йому пам’ять…
Погоджуюсь….сльози на очах…це треба пережити
Такі пісні живуть довго. В них людська доля.
Слухаєш – аж мороз продирає…