Гіга Степан

Дискографія

Народний артист України Степан Петрович Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки Іршавського району Закарпатської області.

Коли навчався в загальноосвітній школі, приватно брав уроки вокалу та гри на баяні в місцевого вчителя музичної справи Михайла Копинця, якого можна з повним правом назвати провідником майбутнього народного артиста у світ музики. Тому не дивно, що після освоєння азів музичної грамоти Степан Гіга вирішив навчатись далі. Однак до Ужгородського музучилища йому довелось вступати аж чотири рази: після 8, 9 та 10 класу стати студентом не вдавалося. Тому, закінчивши десятирічку, він пішов працювати слюсарем до місцевої сільгосптехніки, а згодом — водієм вантажівки. Звідти — в армію, а ще через два роки, коли повернувся із війська, Степан зробив четверту спробу стати учнем Ужгородського музучилища. Цього разу йому це вдалося.

Ще від 7 класу і до самого закінчення музучилища Степан Гіга був учасником ансамблю “Зелені Карпати”, згодом став керівником цього колективу.

“Саме у “Зелених Карпатах” я формувався як музикант”, — переконує Степан Гіга, “тут я вперше зустрівся з професійною музикою та навчився грати на всіх музичних інструментах.”

В Ужгородському музучилищі Степан Гіга навчається лише три роки (1980-1983рр.) замість чотирьох — склав іспити екстерном, і в тому ж 1983 році вступає до Київської консерваторії на вокальний факультет, де навчається у класі професора, завідувача кафедрою, народного артиста України Костянтина Дмитровича Огнєвого.

Навчаючись у консерваторії, Степан Гіга отримав спеціальний дозвіл Міністерства культури України про вільне відвідування навчального процесу. Це звільняло його від лекцій та семінарів, але ні в якому разі не від іспитів та заліків. Хоча і цей вільний час дозволив брати участь і перемагати в понад десяти різноманітних конкурсах і фестивалях.

На ІІ курсі філармонії Степан Гіга стає солістом надзвичайно популярної того часу синтез-групи “Стожари” (при Чернігівській філармонії), одночасно працює солістом оперної студії Київської консерваторії, якою керував Дмитро Гнатюк.

Після закінчення консерваторії отримав направлення на роботу солістом Національної опери, але, зваживши всі “за” і “проти”, Степан відмовляється. Саме через це йому вдалося отримати диплом про закінчення вищого закладу лише через півроку. У цей час він отримує кілька пропозицій щодо подальшої роботи, в тому числі й від Волинської філармонії, де спеціально для нього була створена група “Рандеву”. Однак він відмовляється і повертається на рідне Закарпаття — і в 1988 році стає солістом Закарпатської обласної філармонії. Через рік Степан Гіга створив джаз-рок групу “Бескид”.

У 1991 році, коли цей гурт розформували, Степан Гіга залишився без роботи. Саме тоді він вперше спробував займатись аранжуванням, почав писати пісні. З цим заняттям не розлучається до нині. Згодом створив власну студію звукозапису “GIGARecords”.

У 1995 році виходить перший сольний альбом співака “Друзі мої”. Згодом з’явилися ще два: “Вулиця Наталі” та “Троянди для тебе”.
До речі, саме альбом “Вулиця Наталі” (тиражуванням займалася студія звукозапису з Калуша “6 секунд”) став для Степана доленосним — у 2002 році тиражі продажу сягнули мільйонної позначки. І як результат — Степан Гіга першим в незалежній Україні отримав Золотий диск.

20 лютого 1998 року стає Заслуженим артистом України, а вже за чотири роки, 28 грудня 2002 року, отримав звання Народного артиста України.

За 10 років Степан Гіга випустив три сольних альбоми, дві відеокасети з кліпами (“Друзі мої” та “Вулиця Наталі”), ще одну відеокасету — з врученням Золотого диску. 17 листопада 2005 року в Івано-Франківську відбулася презентація першого в Україні подвійного DVD співака. На двох дисках — І — “Вулиця Наталі”, ІІ — “Троянди для тебе” — версія “живих” концертів Всеукраїнського туру, який проходив напередодні на підтримку нового альбому “Троянди для тебе”.

У 1999 році був створений гурт “Друзі мої” (художній керівник Павло Петренко), з яким Степан Гіга працює дотепер.

Кілька років тому на базі студії “GIGARecords” співак створив Мистецьку агенцію Степана Гіги, де навчаються молоді виконавці.

“Я не займаюсь продюсуванням цих дітей”, — говорить Степан Гіга, “але намагаюсь навчити їх, записати перші пісні, допомагаю їм стати на ноги. І, що дуже важливо, даю можливість виступити поруч зі мною на великій сцені.”

За заслуги перед українським народом і за розвиток української культури Степан Гіга у 2002 році був нагороджений золотим орденом князя Костянтина Острозького І ступеня, у листопаді 2005 — отримав срібний орден Андрея Первозванного ІІ ступеня, а через кілька місяців, у січні 2006-го, йому вручили золотий орден Андрея Первозванного І ступеня.

Степан Гіга одружений, виховує двох дітей. Дружина Галина — колишній адміністратор Закарпатської філармонії, зараз — директор студії звукозапису “GIGARecords”. Донька Квітослава і син Степан, до речі, часто гастролюють разом із татом із сольними номерами і найчастіше виконують пісні на музику батька.

Біла вуаль (С. Гіга)

Вулиця Наталі (С. Гіга – А. Фіглюк)

У райськім саду (С. Гіга – С. Галябарда)