Гнатюк Микола

Фотоальбом

Відеозаписи

Микола Васильович Гнатюк – видатний співак, Народний артист України.

Микола Гнатюк – один з найбільш таємничих співаків нашої естради. Його слава злетіла до небес, ледь він виконав “Танец на барабане”. “Малиновый звон”, “Моё детство – красный конь”, “Девчонка из квартиры 45”, “Зорька алая”, “Птица счастья” – це теж його. Пройшов вже не один десяток років, а всі ці пісні – до цих пір хіти на будь-якому застіллі. Що вже говорити тоді про восьмидесяті! Популярність Миколи Гнатюка була справді всенародною, хоча на сцені він завжди стояв дещо окремо…

Він народився 14 вересня 1952 року в селі Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області в родині теслі та сільської вчительки. Закінчив Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет, 1969), співав в ансамблі «Ми – Одесити», потім навчався в студії Ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з ансамблем «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та надзвичайна телегенічність досить швидко зробила його бажаним гостем у студіях – з екрана залунали «Девчонка из квартиры 45», «Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует» – життєрадісні пісні вдавалися йому краще. У 1978 році він став переможцем другого конкурсу артистів естради України в Запоріжжі. У 1979 році Гнатюк займає третє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, це відкриває йому дорогу за кордон. Пісня Д. Тухманова «Я с тобой танцую» приносить йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р. Паулса – перше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року. У телевізійному інтерв’ю Д. Гордону Микола Гнатюк розповів історію, що сталася з ним у Сопоті. Тоді примадонна радянської естради очолювала журі конкурсу, при цьому проштовхувала свою кандидатуру, а Гнатюка просто вирішила прибрати. Метод був використаний простий – вона запросила Миколу на вечірку в ресторані напередодні конкурсного виступу. Але хлопець виявився не промах: вийшов із зали через чорний хід і прямо в готель, потім спустився з номера і сказав портьє, що йде прогулятися, а сам прослизнув назад у номер і закрився. Там він спокійно виспався, а в цей час примадонна підняла всіх на ноги в пошуках Гнатюка. Але безрезультатно. На наступний день Гнатюк вельми успішно виступив, чим засмутив недоброзичливців. Через рік у Гнатюка ще один супер-хіт – «Птица счастья» – по популярності в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Верасы». Причому в Гнатюка був абсолютно оригінальний репертуар. У 1980 році він недовго співав з ВІА «Мальви», потім зі своїм ансамблем «Бенефіс», після чого з сильною джаз-роковою командою «Кроссворд», з якою записав першу сольну платівку з перекладами з французького шансону. І знову зміна колективів – Державний естрадний оркестр під керуванням А. Ануфрієнко, ВІА «Мрія», знову свій ансамбль «Свято».

У 1985 році виходить друга платівка Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва, записана з Ташкентським ВІА «Лабіринт». До того часу ажіотаж навколо творчості Гнатюка згасає і він, рідко попадаючи на телеекрани, поступово втрачає популярність – не допомагають і власні композиторські спроби. Але в 1987 році несподівано він знаходить свою пісню – Олександр Морозов пише для нього «Малиновый звон», через рік «Белые ставни». Надходить друга хвиля його популярності, він удостоюється звання Народного артиста України. Користуючись цим, Гнатюк з інтервалом в рік, записує два диски-гіганти – «Малиновый звон» і «Не покинь меня» і несподівано на кілька років залишає українську естраду (за сімейними обставинами він проживає в Німеччині, куди виїхала його дружина з сином). Його повернення в 1993 році шанувальники зустріли з ентузіазмом, а пісня «Час рікою пливе», що називається, пішла в народ. Однойменний альбом був випущений літом 1996 року лейблом «НАК», знаменуючи чергове повернення Гнатюка на вітчизняну сцену. Через рік Микола Васильович випустив альбом “О, смереко!”, а однойменна пісня з нього теж стала народною. В 2005 році вийшов черговий альбом “Знов”.

В 1999, у віці 47 років він вступає на місіонерське відділення в Білгородську духовну семінарію. У його репертуарі з’являються пісні духовного змісту. Один з останніх музичних альбомів співака називається “Господи, помилуй”, а остання версія вийшла з доповненнями під назвою “Господи, спаси, сохрани”. У цей останній альбом увійшли пісні на вірші Вадима Крищенка: “Віра” (музика Гнатюка), “Почаїв”, “Монахи”, “Мала Батьківщина”, “Пора покаянна” (ієромонаха Романа), “Ксенія блаженна” (аранжування Гнатюка), “Малиновый звон”, “Аве Марія” (музика Шуберта, слова Гнатюка), і пісня про Святого Миколая (музика і слова Гнатюка). Альбом випущено Свято-Успенською Почаївською лаврою.

У 2002 році Миколі Гнатюку було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Могилева» за великий внесок у розвиток національних культур Білорусі та України.

Розлучений. Екс-дружина та син Олександр (1983 р. н.) живуть у Німеччині. Син Гнатюка виріс у фактично понімеченій сім’ї і не збирається повертатися в Україну. Гнатюк періодично зустрічається зі своїм сином і прагне підтримати в ньому вогник любові до Батьківщини. Цьому присвячено пісню “Повертайся, сину”.

У житті йому часто доводилося відповідати негативно на дурне питання про родинні зв’язки з видатним співаком, Народним артистом СРСР Дмитром Гнатюком.

Весна до літа (О. Пляченко – В. Крищенко)

Елегія (П. Майборода – М. Стельмах)

Поділля (М. Гнатюк – В. Герасимов)

Смерека (Л. Яким)

Час рікою пливе (муз. народна – І. Франко, Б. Лепкий)