Остапенко Лариса

Лариса Іванівна Остапенко — українська співачка, Народна артистка України (1982), дружина знаменитого композитора Олександра Білаша. Лауреат конкурсу вокалістів ім. М. Мусоргського (Москва, 1964).

Народилася 1 січня 1935 р. в м. Бориспіль Київської області. Дивом врятувавши її, другу доню Івана та Ольги Остапенків, яка народилася семимісячною, лікарі не давали батькам особливих надій на майбутнє немовляти. Повертаючись морозного січня на возі додому, Ольга Миколаївна боялася заглянути в кожух, де безголосо лежав маленький згорточок. Чи ще жива? Вдома – швидше з ним до печі: що там? Ворушиться!

Згодом Лариса Іванівна не раз згадуватиме, що саме Всевишній рятував їх, дітей, у важкі й страшні часи війни, голоду, розрухи. Батько загинув на фронті, мати самотужки піднімала дочок на ноги, іноді не розуміючи, звідки беруться сили.

З якою любов’ю і вдячністю завжди говорила вона про свого шкільного вчителя співу Павла Горбачевського, який колись розгледів у ній, худорлявій, з величезними сіро-зеленими очима та довгою косою дівчинці, іскорку таланту. Навчав її музичній грамоті, купував нотні зошити і все потрібне для занять. Умовив матір, яка бачила дочку медиком, щоб дозволила їй вступати до консерваторії, де разом з Ларисою очікував результату кожного екзамена. Дівчина без музичної освіти, без знайомств і чиєїсь підтримки таки стала студенткою.

У консерваторії Лариса Остапенко потрапила до класу чудового педагога Марфи Снаги-Паторжинської. Саме вона відстояла свою студентку, яку вже збиралися відрахувати за профнепридатність. Бо визначили її голос як сопрано. А Марфа Хомівна довела колегам, що в дівчини мецо-сопрано, з теситурою у дві з половиною октави, а для розвитку і становлення такого голосу потрібні інші вправи, твори, інший підхід у навчанні. Згодом умовила свого іменитого чоловіка Івана Паторжинського, одного з найталановитіших співаків України, поспівати в дуеті з молоденькою аспіранткою Ларисою Остапенко, для якої ті незабутні виступи стали неоціненним дарунком маестро.

У консерваторії в струнку юнку закохався і, як з’ясувалося, на все життя, сіроокий красень з композиторського факультету Сашко Білаш. Згодом він напише: “Важко їй буває зі мною, але мені, нехай вона це зрозуміє, було б важче без неї”. Якби не цей життєвий і творчий тандем, у якому Лариса Остапенко й Олександр Білаш прожили 47 років, не зазвучали б у виконанні Лариси Іванівни з такою теплотою, проникливістю, душевною глибиною більшість пісень Олександра Івановича. А скільком романсам (та хіба лише їм) українських композиторів дала життя талановита виконавиця, лауреат республіканського конкурсу імені М. Лисенка і всесоюзного імені М. Мусоргського… Тільки у фондах Українського радіо зберігається понад 250 записів арій з опер, творів класичної музики та сучасних українських і зарубіжних композиторів, не враховуючи записів сольних концертів.

“Люблю слухати Ларису Остапенко незалежно від того, що вона співає, бо завжди в її гнучкому й глибокому голосі, в манері співу, в усьому, що переповнює уяву на час єднання її з мистецтвом, бачу жінку розумну, духовно обдаровану, жінку, яка втілює в собі ідеали щастя і доброти, ідеали Вітчизни й найріднішої землі – України”, – написав у передмові до збірника “Арії, романси та пісні з репертуару Лариси Остапенко” знаний не лише в Україні поет і громадський діяч, творчий побратим Олександра Білаша Дмитро Павличко.

Після навчання у Київській консерваторії (1953-58 рр.) та аспірантурі при ній (1959-62 рр.) в 1958-59 рр. — була солісткою Оперної студії при Київській консерваторії, в 1965-1995 рр. — Київської філармонії. З 1995 — Доцент НМАУ (кафедра сольного співу).

У концертних програмах виконувала твори В. Косенка, Ю. Мейтуса. О. Білаша. М. Мусоргського. П. Чайковського, М. Лисенка. Виступала на сценах Канади, Польщі, Росії. Активно записувалася на радіо, грамплатівки. Серед учнів — Т. Гавриленко, Т. Лебединцева, Л. Дубовик, В. Войналович, Р. Шишкіна, Н. Левіна.

Лариса Остапенко померла 17 серпня 2010 року. Вона прожила 75 щедрих, вишитих “червоними і чорними нитками” літ. Її глибока й ніжна душа озиватиметься у піснях до багатьох поколінь.

Всі доступні записи творів у виконанні Лариси Остапенко:

Ах, летят утки (р.н.п.,обр. М.Вілінського)
Балада безсмертя (О.Білаш-Д.Павличко)
Балалайка (р.н.п.,обр. З.Левіної та В.Роя)
Блакитна зірка (Л.Дичко-М.Бахтинський)
Буває, іноді старий (М.Клебанов-Т.Шевченко)
Була весна (Г.Майборода-Л.Українка)
В кінці греблі (у.н.п.,обр. О.Андросюка)
В місячному світлі (Б.Буєвський-П.Верлен,пер.М.Лукаша)
В моїй душі пісень моря (М.Жербін-В.Сосюра)
Від Сяну до Дону (Ю.Мейтус-Л.Первомайський)
Вірність (П.Мовчан-В.Бровченко)
Волга-реченька (р.н.п.,обр. Комадінова)
Гаї шумлять (Г.Майборода-П.Тичина)
Ганні Тимофіївні Гагаріній (О.Мамонтов-І.Мірошников)
Гетьте, думи (Я.Степовий-Л.Українка)
Гнітять чорні сни (Б.Буєвський-П.Верлен,пер.М.Лукаша)
Гопак (М.Мусоргський-Т.Шевченко,пер.Л.Мея)
Дівчинонька по гриби ходила (у.н.п.,обр. П.Сокальського)
Давня любов (М.Жербін-І.Бердник)
Де ти, доню, барилася (у.н.п.,обр. М.Лисенка)
Димить туман (Г.Майборода-О.Богачук)
Доброе утро (О.Білаш-С.Єсенін)
Дорожка домой (О.Білаш-К.Райс)
Жінка з Феодосії (Ю.Мейтус-В.Коротич)
Жду тебя (А.Хачатурян-З.Славіна)
Женька (К.Мясков-К.Ваншенкін,пер.Гончаренка)
За горами, за лісами (у.н.п.,обр. М.Вериківського)
Забіліло… замело… (М.Дремлюга-А.Демиденко)
Замела ніжні квіти зима (М.Дремлюга-В.Сосюра)
Заречье (О.Білаш-В.Федоров)
Зелена рута (Є.Зубцов-М.Сингаївський)
Зелёная рощица (р.н.п.,обр. С.Прокоф’єва)
Земле рідна (Г.Майборода-В.Симоненко)
Зимові проліски (М.Завалішина-Л.Забашта)
Зимушка-зима (О.Білаш-М.Биков)
Знаю (польськ.н.п., обр. М.Іванникова)
Золотії терни (М.Жербін-Л.Українка)
Зоре ясная (В.Мовчан-О.Новицький)
Ивушка (словацьк.н.п.,обр. В.Новака)
Избранник (Ю.Мейтус-М.Джаліль,пер.А.Тарковського)
Как со вечера (р.н.п.,обр. З.Левіної та В.Роя)
Калина (О.Білаш-Д.Павличко)
Калина у житі (О.Білаш-В.Федоров,пер.М.Гірника)
Київське небо (Б.Буєвський-В.Безкоровайний)
Кленовая аллея (О.Білаш-С.Щипачов)
Когда на меня навалилась беда (Ю.Мейтус-К.Кулієв,пер.Н.Гребнєва)
Колискова (О.Білаш-Д.Павличко)
Коло млина, коло броду (у.н.п.,обр. Г.Майбороди)
Косіть, хлопці, очерет (у.н.п.,обр. О.Нижанківського)
Крапля (Є.Зубцов-Е.Межелайтіс,пер.Т.Масенка)
Кровь (Ю.Мейтус-Д.Кедрін)
Кувала зозуля (Г.Майборода-М.Зарудний)
Лес (М.Раков-С.Северцев)
Літайте, соколи (К.Шутенко-О.Бердник)
Лихорадушка (О.Даргомижський-сл.нар.)
Любовь (Ю.Мейтус-К.Кулієв,пер.С.Липкіна)
Марічки (Є.Шор-Чудновська–Н.Кащук)
Матушка, матушка, что во поле пыльно (р.н.п.,обр. Ю.Матвєєва)
Ми підем, де трави похилі (П.Майборода-А.Малишко)
Минулись стрічі вечорові (О.Білаш-М.Стельмах)
Моя стежина (П.Майборода-А.Малишко)
Музыка (К.Мясков-Р.Рождественський)
На земле безжалостно маленькой (К.Мясков-Р.Рождественський)
На кладочці умивалась (у.н.п.,обр. Л.Ревуцького)
Над морем (Ю.Мейтус-Д.Павличко)
Не будите меня, молоду (р.н.п.,обр. Тарасова)
Не відрікаюсь я ні від чого (Ю.Мейтус-Л.Первомайський)
Не згадуй про минуле (М.Дремлюга-О.Хайям,пер.Т.Масенка)
Не сумуй (Г.Майборода-В.Сосюра)
Неначе степом чумаки (Д.Клебанов-Т.Шевченко)
Никогда я не угаривала (р.н.п.,обр. А.Тітова і Т.Вольської)
Новоселье (Ю.Мейтус-О.Прокоф’єв)
О, юність, юність (П.Майборода-Л.Забашта)
Од села до села (Ю.Мейтус-Т.Шевченко)
Оделась туманом Гренада (О.Даргомижський-О.Пушкін)
Озорник (М.Мусоргський)
Ой, де ти їдеш? (у.н.п.,обр. С.Павлюченка)
Ой, за гаєм, гаєм (у.н.п.,обр. В.Кучерова)
Ой, летіла зозуленька (у.н.п.,обр. Д.Січинського)
Ой, маю я оченята (муз.нар.-Т.Шевченко)
Ой, на гору козак воду носить (у.н.п.,обр. М.Дремлюги)
Ой, ненько, ненько (у.н.п.,обр. М.Лисенка)
Шуточная (р.н.п.,обр. М.Іорданського)

Дзвенить у зорях небо чисте (О. Білаш – Д. Павличко) – з А. Мокренком

За літами (О. Білаш – Д. Павличко) – з Анатолієм Мокренком

Сніговиця (О. Білаш – М. Ткач)