Попович Іван

Сайт

Публікації

Фотоальбом

Відеозаписи

Іван Попович і до цих пір, мабуть, залишається одним з найбільш яскравих та колоритних представників української естради. Не тільки тому, що не втрачає здатності співати зі справжнім завзяттям, якого не завжди вистачає більш молодим виконавцям. А й тому, що не зраджує собі – у його піснях завжди чутно, що він родом з карпатських країв. І – пишається цим. В іншому випадку, очевидно, в його піснях звучали б більш загальні ритми й мелодії – аби не відставати від колег по сцені. І, в кінцевому рахунку, це викликає повагу – адже така свідома позиція парадоксальним чином виводить його дещо за межі комерційного формату. Тобто, ми не говоримо про популярність – вона залежить, ясна річ, від якості матеріалу та смаків слухача.

Іван Попович народився 22 квітня 1949 року в селі Осій Іршавського району Закарпатської області. У 1967 році закінчив Хустське культурно-просвітнє училище за фахом “диригент хору”. Навчаючись в Львівській консерваторії, до якої поступив 1970 року, Іван Попович в 1973 р. став лауреатом Х Всесвітнього фестивалю молоді в Берліні. Отримав диплом диригента. Ще під час навчання в консерваторії Попович співав з різноманітними співаками і колективами; в 1976 році разом з Віктором Морозовим створив ВІА “Ровесник”. Через рік ансамбль запросили до філармонії на місце “Ватри”, і їх візиткою стала пісня Поповича “Люба-Люба”. У 1979 році “Ватра” в черговий раз пригасла (на її місце прийшов колектив Ігоря Білозіра), і Попович створив в Ужгороді разом з Русланом Іщуком новий ВІА – “Закарпаття”. З 1982 року співак працює в Київському державному мюзик-холі. У 1987 році Попович стає солістом Театру естради – саме на цей час припадає пік його популярності – з ефіру не зникали “Карпатське весілля”, “Василина”, “Розлук не буде”, “Мене радує світ”. У 1990 році йому присвоєне звання “Народний артист України”. У 1999 році за особистий внесок у розвиток української культури та вагомі творчі здобутки його нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. З 2005 року Попович – художній керівник Державної театрально-видовищної агенції. Гастролював у різних куточках світу – Канаді, Індії, Бразилії, Італії, Греції, США та ін.
Репертуар Івана Поповича – це не лише твори на тему Карпат (“Гуцулянка”, “Карпатський край”, “Верховиночка”, “Закарпаття моє”, гуцульські народні пісні), а й лірика – “Розлук не буде”, “Скажи мені”, “Осінь”, “Чи буде так, що ти мене зречешся” та ін.

Всі доступні записи пісень Івана Поповича:

Василина (І.Попович–А.Драгомирецький)
Ватри на снігу (В.Міщенко–А.Драгомирецький)
Верховиночка (І.Попович–І.Петровцій)
Весільний розмай (П.Дворський-М.Ткач)
Вишневий сад /Спалені мости/ (І.Попович)
Вівці мої вівці (у.н.п.)
Галичаночки (І.Попович–В.Кудрявцев)
Гей браття опришки (А.Кос-Анатольський-М.Устиянович)
Гей як сонце спати ляже (І.Попович–М.Кубик)
Грай, сопілко (І.Попович–І.Петровцій) – з Олегом Дорошем
Гуцульські весільні наспіви (нар.)
Гуцулянка (І.Попович–А.Демиденко)
Дача (О.Морозов-А.Демиденко)
Дівчина-вивірка (І.Попович–А.Драгомирецький)
До криниці (О.Сердюк-В.Крищенко)
До сонця близько (І.Попович-П.Мага) – з гуртом “Rock-H”
Достигає вишня (С.Гіга-А.Фіглюк)
Жменька рідної землі (Л.Попернацький–М.Сингаївський)
З високої полонини (у.н.п.)
Закарпаття моє (І.Попович–А.Драгомирецький)
Залицяльники (І.Хома–Р.Боднар)
Здрастуй, рідне село (В.Козупиця–М.Воньо)
Земле моя (Д.Січинський-В.Лебедова)
Золото Карпат (С.Гіга-В.Кузан)
Зорі над Україною (А.Святогоров-В.Близнюк)
Іванка-Горянка
Карпати (Ю.Васильківський-В.Путята)
Карпатське весілля
Карпатський край (І.Попович-Д.Никифоров)
Козацька воля (Т.Кукуруза-М.Воньо)
Коло річки-броду (О.Морозов-А.Демиденко)
Любове моя (І.Попович–І.Петровцій) – вик. Олег Дорош
Марічка-чічка (Л.Попернацький-В.Герасимов)
Матері (І.Попович-І.Петровцій)
Мене радує світ
Мені не спиться (А.Лаврінчук)
Мила моя не мудруй (у.н.п.)
Многая літа
Моя Україна
Музиканти на весіллі
Не зачіпай сумну струну
Не моя вина (І.Яснюк-М.Луків)
Ні, не сон
Ой зелена полонина (у.н.п.)
Ой зима (М.Мозговий-А.Демиденко)
Ой ти місяцю
Осіння синява (Т.Кукуруза)
Осінь (С.Березін–Я.Гальперін, укр.текст І.Поповича)
Отаман Карпат
Пісня про Осій (І.Попович–І.Петровцій)
Пісня серця (Т.Кукуруза)
Пісня фурмана (у.н.п.)
Пішов Іван полонину косити (у.н.п.)
Поїзд кохання (С.Гіга-
Понад лугом
Поцілунок – з Володимиром Рибчуком
Примиріться, сини
Пролітають літа (Т.Кукуруза)
Рідні гори
Розлук не буде (Б.Грицак)
Розмова з Отаманом (І.Жук)
Розступіться, зелен-гори!
Rock & Roll
С нами ты рядом, Куба (І.Лученок-?)
Скажи мені (В.Камінський– В.Крищенко)
Спалені мости (І.Попович)
Спогади
Старенька хата
Стожари (П.Дворський-В.Кудрявцев) – з Соломією Попович
Там, за горами
Телефон і я
Ти не забудь, ти пам’ятай
Тополиний краю (М.Мозговий)
Хай сміється сонце в небі (К.Ковач)
Чародійниця
Шуміла діброва
Щасливого Різдва (Б.Кучер)
Я дивлюсь на вас, мамо (О.Морозов-А.Демиденко)
Я спасибі долі скажу (Б.Грицак)
Яворія

Верховиночка (І. Попович – І. Петровцій)

Грай, сопілко (І. Попович – І. Петровцій) – з Олегом Дорошем

Дівчина-вивірка (І. Попович – А. Драгомирецький)

Жменька рідної землі (Л. Попернацький – М. Сингаївський)

Залицяльники (І. Хома – Р. Боднар)

Здрастуй, рідне село (В. Козупиця – М. Воньо)

Осінь (С. Березін – Я. Гальперін, укр. текст І. Поповича)

Розлук не буде (Б. Грицак)

Скажи мені (В. Камінський – В. Крищенко)

Чи буде так, що ти мене зречешся (Т. Кукуруза)

Пісні Івана Поповича у виконанні інших співаків:

Любове моя (І. Попович – І. Петровцій) – Олег Дорош

Спалені мости (муз. і сл. І. Поповича) – Левко Цимбала