Сердюк Анатолій

Сайт

Фотоальбом

Дискографія

AНАТОЛІЙ СЕРДЮК – сучасний український естрадний композитор-пісняр, співак, журналіст, громадський діяч. Живе в м. Запоріжжі. Автор понад 160 пісень. У творчому доробку 21 диск (11 аудіо СD, 10 DVD-відео), 10 сольних концертних програм, близько 2000 виступів в Україні й за кордоном, 20 відеокліпів, 4 авторських нотних збірника.

Заслужений артист естрадного мистецтва України (2012), заслужений працівник культури України (1999). Член Національної спілки журналістів України (2005), член Асоціації діячів естрадного мистецтва України (1993). У 1996-2002 рр. – голова запорізької міської організації композиторів. Переможець 30 всеукраїнських і міжнародних конкурсів, премій, хіт-парадів. Нагороджений орденами й медалями.

Освіта: Мелітопольське вище училище культури (1989, диригент академічного хору), Харківська академія культури (1995, керівник духового та естрадного оркестрів), Запорізький національний університет (2005, журналіст), аспірантура ЗНУ (2011, українська філологія).

Працює в жанрі естрадної пісні й поп-музики. Творам притаманні мелодійність, змістовність, ліричність, народність, патріотизм. Репертуар різноманітний – ліричні й патріотичні пісні, вальси, танго, романси, рок-композиції, твори в сучасних ритмах. Славу композитору принесли пісні про Запорізький край, Хортицю, козацтво, гуляйпільську вольницю й Нестора Махна.

Твори А. Сердюка виконують солісти, вокальні ансамблі, гурти, оркестри й хорові колективи Запоріжжя та України; творчість вивчається в школі, iм`я вписано в довідники та енциклопедії.

Анатолій Сердюк – знакова постать Запорізького краю, найвідоміший артист, який ще на початку 90-х років підняв запорізьку пісню на всеукраїнський рівень, за словами поета А. Рекубрацького, “дав крила запорізькій поезії”. Він виробив власний продукт, у якому все було запорізьким: вірші, музика, аранжації, режисура. Його концерти 1993-1998 років мали сенсаційний успіх і сприяли формуванню масової аудиторії української естради на Запоріжжі.

Перші композиції Анатолій Сердюк почав складати в шкільному, а потім в армійському ансамблях, де був солістом-вокалістом, гітаристом і художнім керівником. Бажаючи виконувати власні твори, співак 1989 року зібрав групу “Анатоль”, з якою 1990-го переміг на міському молодіжному конкурсі “3-шоу-3”.

На всю країну А. Сердюк заявив про себе на фестивалі “Червона рута-91”, де став призером з авторською піснею на вірш Д. Павличка “Вставай, Україно!”. Вона піднімала й згуртовувала українців, впливала на самосвідомість, мала великий резонанс. Її підхопили радіо й телебачення, визнавши символом 1991 року, а 1992 року пісня розглядалася як один із претендентів на новий гімн України.

У 1992-1996 рр. співак перемагав на конкурсах по всій країні та за її межами: “Доля” (Чернівці), “Надія” (Київ), “Вітер зі сходу” (Донецьк), “Мелодія” (Львів), ІV Міжнародний фестиваль української пісні (Румунія), Міжнародний фестиваль “Слов’янський базар” (Білорусь) та ін.

Протягом 1993-1996 рр. вийшли перші 4 аудіоальбоми. 1998 року митець організував фольклорну експедицію в пошуках легенд про Нестора Махна для створення аудіоальбому й концертної програми “Гуляє Гуляй-Поле”. Загалом на 11 аудіодисках записано 130 пісень.

З 1992 року А. Сердюк виступає із сольними концертами. За ці роки мав близько 2000 виступів в Україні й за кордоном – у Румунії, Білорусі, Росії, Iзраїлi. Представив публіці 10 сольних концертних програм: “Козацькому роду нема переводу” (1993), “Моя кохана” (1994), “Я співаю для вас” (1995), “Запоріжанки” (1996), “Гуляє Гуляй-Поле” (1998), “Этих дней нам позабыть нельзя” (2000), “Пісні для друзів” (2002), “Вальс, танго, романс” (2008), “Краю мiй рiдний” (2011), “Не покидай мене, любове!” (2015). Концертні виступи й відеокліпи артиста зафіксовано на 10 відеодисках.

Ноти пісень композитора опубліковано в авторських пісенниках “Пісні Гуляйпільського краю” (1995) і “Запоріжжя моє кохане” (2001, 2004), “Шкільний альбом” (2006), “Шкільнi романи” (2011), у колективних нотних збірниках.

Твори А. Сердюка мають у репертуарі близько 100 виконавців, серед яких Запорізький академічний симфонічний оркестр, духові та естрадні оркестри, оркестри народних інструментів, фольклорні ансамблі “Оксамит”, “Пернач”, “Чумацький шлях”, “Бунчук”, “Козаки-запорожці”, “Токмачани”, “Дорожнянка”, вокальні ансамблі “Дніпряночка”, “Мальви”, ВIА “Веселяни”, дитячий ансамбль пісні й танцю “Чайка”, вокальні студії “Дзвінкі голоси”, “Юність”, рок-гурт “Не влізай, бо вб’є” (м. Київ), народні артисти України Олег Дзюба (м. Київ), Іван Смолій (м. Запоріжжя), заслужені артисти України Олександр Бессалий (м. Київ), Інна Гопон (м. Запоріжжя), Христина Охітва (м. Київ, солістка ансамблю Збройних Сил України), Олександр Григор’єв (м. Харків, екс-соліст ВІА «Красные маки») та багато інших артистів і колективів України.

Співавтори композитора – видатні українські поети Д. Павличко, Б. Олійник, М. Луків, Д. Луценко, В. Крищенко, київські поети О. Орач, В. Шукайло, Л. Верьовка, С. Шевченко, Ф. Млинченко, С. Короненко, Н. Шаварська та інші, харків’янин В. Курінний, січеславець О. Іллін.

Популярність пісняра збільшила інтерес до творчості місцевих авторів, з якими він розпочав співпрацю. Запорізьке поетичне слово П. Ребра, Г. Лютого, А. Рекубрацького, В. Чубенка, Л. Геньби, В. Коваль залунало піснею на всю Україну.

Найвідоміші пісні – “Весняний вальс” (сл. Л. Геньби), “Неподільна булава” (сл. А. Рекубрацького), “Козаченьки” (сл. В. Чубенка), “Скрипка”, “Яблучко”, “Шипшина” (сл. Г. Лютого), “Ранок у місті” (сл. П. Ребра), “Бабине літо”, “Хортиця”, “Подарувала матінка сорочку” (сл. В. Коваль), “Моя Україна” (сл. М. Луківа), “Небесна сотня” (сл. В. Курінного).

Анатолій Сердюк – володар титулу “Гордость Запорожья” (2009), лауреат програми “Зоряний шлях” у номінації “За розвиток культури та створення духовних цінностей” (2000), обласної премії “За розвиток музичного мистецтва” (2009), кавалер орденів “За заслуги перед Запорiзьким краєм” II і III ступенів (2011, 2013), медалі “За особистий внесок у розвиток м. Запоріжжя” (2013). За “визначні досягнення у творчості та розвиток національних пісенних традицій” нагороджений мистецькою премією ім. Д. Луценка “Осіннє золото” (Київ, 2004).

Ім’я А. Сердюка вписано в численні довідники та енциклопедії: “Музична естрада” (Харків, 2004), “Запорізька область” (Запоріжжя, 2004), “Золота книга України” (Київ, 2009), “100 облич української естради” (Чернівці, 2010), “Мистецький Олімп” (Київ, 2010), “Славетні міста України” (Харків, 2011), “Золотий фонд нації” (Київ, 2011), “Державні нагороди України” (Київ, 2015) та ін.

Його творчість стала хрестоматійною і вивчається в школах Запорізької області на уроках співу, літератури рідного краю та історії рідного краю; пісні композитора увійшли до підручників “Мистецтво” і “Искусство” для 6-го класу та “Музичне мистецтво” для 7 класу, а пісенник “Шкільні романи” рекомендований Міністерством освіти як навчальний посібник для учнів старших класів.

А. Сердюк брав участь у сотнях передач українського радіо й телебачення, обласних телерадіокомпаній, неодноразово ставав лауреатом хіт-парадів. На його пісні відзнято 20 відеокліпів, десятки музичних передач, 11 концертiв, телефільми “Ми з тих ясних зір” (1993), “Служу українському народові” (2013). Про творчість А. Сердюка багато пише центральна преса (публікації в журналах “Українська культура”, “Україна”, “Жінка”, “Дніпро”, “Писанка”, “Універсум”; у газетах “День”, “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, “Культура і життя”, “Сільські вісті”, “Україна молода”, “Слово «Просвіти»”, “Робітнича газета”, “Правда України” тощо).

Анатолій Сердюк понад чверть століття обстоює в творчості національні ідеали та державницьку позицію. Він єдиний естрадний артист у російськомовному Запоріжжі, хто ще з радянських часів свідомо творить, співає й спілкується українською мовою, маючи при цьому тисячі шанувальників. Це зробило його символом української пісні на Запоріжжі. Виконавець регулярно презентує альбоми й концертні програми, гастролює по країні, прославляє рідний край, пробуджує патріотичний дух українців. Він популярізує українську пісню й вітчизняних митців: має авторські передачі на запорізьких радіостанціях і каналі “Культура”; заснував конкурс пісень про рідний край “Запоріжжя моє кохане”.

Анатолій Сердюк зробив вагомий внесок у розвиток і пропаганду української естрадної пісні на Запоріжжі та в Україні. Його творчість пошанована і любов’ю численних прихильників естради, і високим професійним визнанням.

Пісням А. Сердюка притаманні мелодійність, задушевність, стильова й тематична різноплановість. Вони легко сприймаються на слух і запам’ятовуються, гріють душу теплотою й щирістю мелодії.
Як композитор Сердюк добре відчуває форму й стиль твору; його музика влучно передає мелодику вірша, тому поетичні й музичні образи його пісень органічно доповнюють одне одного. Особливу увагу композитор приділяє ритму слова й розміру вірша, знаходячи відповідний стиль і жанр майбутнього твору. Звідси такий широкий діапазон його пісень — від народних стилізацій та патріотичних маршів і гімнів до молодіжних танцювальних шлягерів із сучасними музичною мовою композиції й стилем виконання; від ліричності романсів, балад, вальсів і танго до драматизму й експресії рок-композицій.
Як артистові А. Сердюку властиві інтелігентна, витончено-прониклива манера виконання та висока сценічна культура. Теплий ліричний тенор із красивим “сріблястим” верхнім регістром і широким діапазоном у дві октави дозволяє співакові мати великий різноманітний репертуар, в якому є місце i власним творам, i народним пісням, і пісням відомих композиторів.

ЛЮДМИЛА ЖУЛЬЄВА, музикознавець

Пісні Анатолія Сердюка:

Бабине лiто (сл. В.Коваль)
Батько отаман (сл. Л.Верьовки)
Бій (інстр.)
Блюз любові (сл. Г.Лютого)
Боронимо рідний край (сл. В.Курінного)
Весняний вальс (сл. Л.Геньби)
Веснянка (сл. Г.Лютого)
Відлуння
Вiдшумiли кривавi жнива (сл. Г.Лютого)
Вставай, Українo! (сл. Д.Павличка)
Вчительчин вальс (сл. Г.Лютого)
Гiмн ЗНТУ /Vivere est cogitare/ (сл. Г.Лютого)
Дiвчина з Орiхова (сл. В.Бiлогуба і А.Сердюка)
День добрий, Пологи! (муз. О.Подоляка, сл. В.Корхового)
Днiпровськi чайки (сл. П.Ребра)
Донечка (сл. В.Коваль)
Дума (сл. Г.Лютого)
Душа
Єднаймося, гуляйпiльцi! (сл. Л.Верьовки)
Журавлик (сл. В.Коваль)
Запорiжанки (сл. Г.Лютого)
Запорiжжя вечiрнє (сл. В.Коваль)
Запорiжжя моє кохане (сл. В.Коваль і А.Сердюка)
Запорiжжя, прокиньсь! (сл. Г.Лютого і А.Сердюка)
Запорiзьке земляцтво (сл. П.Ребра)
Запорiзький наш Нацiональний (сл. В.Чабаненка)
Зіронька-зірниця (сл. Н.Шаварської)
Злива
Зорепад (сл. В.Коваль)
Клавдия
Козаченьки (сл. В.Чубенка)
Колискова (сл. Л.Верьовки)
Команда «Ферро» (сл. Г.Лютого)
Королевы ручного мяча (сл. В.Коваль)
Краю мiй рiдний (сл. Г.Лютого)
Любо (інстр.)
Mахно – цар, Махно – бог (сл. Г.Лютого)
Ми з тих ясних зiр (сл. Г.Лютого)
Мотор Сiч (сл. В.Чубенка)
Моя Україна (сл. М.Луківа)
На Бабурцi (сл. Г.Лютого)
Найпалкiше кохання (сл. Г.Лютого)
Нас повік роз’єднати не можна (сл. В.Коваль)
Не залишай, мене, любове! (сл. С.Горського)
Не покидай меня, любовь! (сл. С.Горського)
Небесна сотня (сл. В.Курінного)
Неподiльна булава (сл. А.Рекубрацького)
Оксаночка (сл. Л.Геньби)
Офіцерська династія
Паризький дощ (сл. Л.Верьовки)
Пісня першокласника /Стежинка/ (сл. В.Коваль)
Ранок у мiстi (сл. П.Ребра)
Скрипка (сл. Г.Лютого)
Соловей-розбiйник (сл. Г.Лютого)
Степ (сл. Н.Махна)
Столиця степiв (сл. Г.Лютого)
Танго-примара (інстр.)
Тринадцята рана (сл. Л.Верьовки)
Уроки гри на скрипцi (сл. Г.Лютого)
Хортиця (сл. В.Коваль)
Хрестини Махна (сл. Г.Лютого)
Чому (сл. Л.Верьовки)
Шипшина (сл. Г.Лютого)
Яблучко (сл. Г.Лютого)
Як менi гарно з тобою (сл. Г.Лютого)

Бабине літо (А. Сердюк – В. Коваль)

Вставай, Україно, вставай! (А. Сердюк – Д. Павличко)

Найпалкіше кохання (А. Сердюк – Г. Лютий)

Степ (А. Сердюк – Н. Махно)

Як мені гарно з тобою (А. Сердюк – Г. Лютий)