Василенко Олександр

Публікації

Фотоальбом

Відеозаписи

Олександр Миколайович Василенко – відомий український співак, Народний артист України, соліст-вокаліст національного ансамблю “Київська камерата”, почесний академік Академії наук України.
Народився 28 травня 1952 року в м. Києві. З ранніх років мріяв стати співаком, але ця мрія здавалася нездійсненною. У 1969 р. закінчив Київську середню школу № 87. Працював слюсарем на “Заводі реле і автоматики”. У 1970 р. пішов до лав Радянської армії, будував військові об’єкти на мисі Херсонес. У 1972 р. вступив до Ленінградського інституту водного транспорту. Одного ранку, навчаючись на третьому курсі, прокинувся з ясним відчуттям того, що без співу далі жити не зможе, тому вирішив навчатися цьому професійно. У 1975 р. спробував вступити до народної консерваторії, проте йому винесли вирок: “Нецікавий голос, звичайний тембр і марна праця їх розвивати!”.
Але бажання співати не давало спокою. Олександр пішов у вокальну студію заводу “Більшовик”. Саме там зустрів заслуженого артиста України Олександра Голобородька. З 1977 р. по 1982 р. навчався в Київській державній конссрваторії ім. П. І. Чайковського. Прослуховувався у професора Г. Сухорукової, вчився вокалу у народної артистки СРСР Лариси Руденко, Світлани Матеюк, Марини Єгоричевої, Ірини Колодуб, по камерному класу – у Зої Ліхтман. З 1982 р. працював у вокальному ансамблі “Радянська пісня” (у 1985 р. реорганізований в “Екстра-Фактор”) при Київській державній філармонії.
Після відкриття Київського дитячого музичного театру брав участь у перших його виставах. Продовжував творчу діяльність у вокально-інструментальному ансамблі “Настрій”. На міжнародному конкурсі у Вінниці (1986 р.) й на конкурсі “Золоті трембіти” у Тернополі (1987 р.) виборов відповідно третє і друге місця. Згодом став солістом філармонії, а з 1993 р. – Державного духового оркестру. З 1994 р. – соліст Національного камерного ансамблю “Київська камерата”.
У репертуарі співака – твори композиторів-класиків, сучасна вокальна музика та шлягери минулих років, пісні народів світу, виступає із симфонічними, народними, духовими оркестрами та естрадними колективами. Співав дуетом з Надією Шестак, Катериною Василенко, Інеш, Ларисою Недін, Світланою Мирводою, Людмилою Давимукою, Іриною Семененко, Валентиною Степовою. Чимало гастролює (Болгарія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Польща, Словаччина, Франція, Чехія, Югославія, США, Північна Корея). Перебуваючи в Італії, мав щасливу зустріч із Папою Римським Іоанном Павлом ІІ, отримав його благословення. За значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність отримав почесне звання “Народний артист України”.
Олександр Василенко нагороджений дипломом “За голос унікальної краси” на фестивалі “Світ музики” у м. Фівідзано (1999 р., Італія). Він запізнився на конкурс і виступав поза програмою, але голос настільки вразив, що запровадили окрему нагороду. До того такої не було. На цьому ж фестивалі у 2000 році став володарем “Гран-прі” і знов отримав цей диплом. Олександр Миколайович є також лауреатом премій “Осіннє золото” ім. Д. Луценка та С. Гулака-Артемовського.

Моя Україна (А. Мігай – М. Ковалко)

Не віддам тебе осені (О. Кушнарьов – Д. Луценко)

Ой ти, дівчино, з горіха зерня (А. Кос-Анатольський – І. Франко)

Осипається цвіт (Л. Височинська – Г. Чубач) – з Надією Шестак

Пора кохати (М. Петричко – М. Луків)

Україно-світ (Л. Попернацький – В. Герасимов)