Краяни

Сайт

Дискографія

Фотоальбом

Концерти

Полтава. Керівники – Володимир Ліньков, Анатолій Пащенко, Валерій Соколик.

Створений при Полтавській обласній філармонії вокально-інструментальний ансамбль “Краяни” з’явився на естраді на початку 1974 року. Його перша назва – “Дивертисмент”, адже музиканти саме цієї групи склали основу ансамблю. У перший склад увійшли четверо музикантів: клавішник Володимир Ліньков, гітарист Микола Явір, басист Олександр Сіренко і ударник Олег Рагулін. У концертах “Дивертисменту” також брали участь вокалісти Тетяна і Ольга Бондарчук та Володимир Щербаченко. Повноправний член ансамблю – звукооператор Володимир Бовкун. У середині того ж року до них приєдналися трубач Анатолій Каляніков і саксофоніст Олег Шеременко. “Краянами” вони стали на початку 1975 року. Згодом замість Олега Рагуліна в ансамбль приходить Валентин Приходько, і з’являється трубач Микола Лепський – вокаліст з яскравим ліричним тенором, голос якого дав нове забарвлення звучанню “Краян”.

Основу репертуару ансамблю склали естрадні обробки українських народних пісень. Багатоголосий спів, використання поліфонії і сучасний інструментальний супровід робили його звучання колоритним і неповторним. Виступи “Краян” стали вельми бажаними не тільки серед української публіки, а й на території всього Радянського Союзу. У серпні 1975 року “Краяни” вперше виїжджають на гастролі до Чехословаччини. У цьому ж році вони знайомляться з майбутнім керівником гурту Анатолієм Пащенком. Це сталося під час гастролей у місті Горький, де Анатолій навчався в консерваторії. Про талановитого і здібного студента знали в музичних колах міста. Його батьки були з Кременчука, тому, дізнавшись, що приїхав колектив з Полтави, Анатолій не міг не піти на його виступ. Після концерту він підійшов до музикантів і розповів, що сам займається народними піснями, мріє повернутися до Полтави і попросив поговорити з директором філармонії щодо того, щоб вона надіслала йому розподілення у це місто. На початку 1976-го він приїжджає до Полтави на прослуховування, репетирує кілька сольних номерів програми виступів і домовляється про направлення його до Полтавської філармонії після отримання диплома консерваторії.

Влітку 1976 р. відбувається зміна складу “Краян”. Ансамбль залишає його лідер і керівник Володимир Ліньков і переходить до “Червоної рути” Софії Ротару. Анатолій Каляніков виїжджає до Кривого Рогу, а Микола Явір з Олександром Сіренком влаштовуються до ресторану “Театральний”. “Краяни” ж поповнюються гітаристом з Іваново Олександром Лебедем, а з Сахаліну повертається до рідної Полтави Марк Айзікович, який стає солістом. Приїжджає до Полтави також і Анатолій Пащенко, якого призначають художнім керівником, він бере до рук бас-гітару і навіть працює солістом. Ось у такому складі “Краяни” існують до кінця 1977 року, набуваючи все більше і більше своїх прихильників. Успішний виступ в Москві приносить ансамблю славу і запрошення до співпраці з композитором Максимом Дунаєвським. Але саме це і стало причиною конфлікту музикантів з керівництвом філармонії і розколу колективу. Власне, у філармонії залишився лише Анатолій Пащенко, а інші полтавські музиканти, знову об’єднавшись з М. Явіром, А. Сіренком та запросивши з гурту “Сирена” басиста і кларнетиста Віталія Зайкова, утворили новий ВІА, який згодом назвали “Фестиваль”. Він став працювати від Бєлгородської філармонії.

Анатолій Пащенко набрав нових музикантів і продовжив роботу. Почалися повноцінні репетиції, керівник підбирав репертуар, розписував партії для кожного музиканта. На перший план Пащенко поставив професіоналізм. Першою піснею, яку він запропонував зіграти колективу, була “Туман яром” в неперевершеній авторській обробці. Власне вона і визначила весь подальший стиль ансамблю. Це була перша пісня, де використовувалися голоси птахів, звуки природи – справжній шедевр. Обробки народних пісень виходили настільки вражаючими, що не полишали байдужими нікого.

“Краяни” нерідко потрапляли в різні екстремальні ситуації: часто доводилося лопатами відкидати сніг, щоби машина рушила з місця, але ніколи не зірвали жодного концерту. Анатолій Пащенко був неймовірно працьовитим, міг працювати і вдень, і вночі. І музикантів привчав працювати професійно. Будучи естрадниками, вони звикли грати не по нотах, а на слух, імпровізуючи. Анатолій ж вимагав, щоб усе було зіграно, як в партитурі. Він був сам не просто хорошим музикантом, але і прекрасним викладачем вокалу, тому “Краяни” ніколи не працювали як соліст і група – там співали всі. Анатолій був амбітним організатором і добре розумів, що тільки через участь у конкурсах можна отримати популярність. Відразу ж включився в цю роботу, і на яких би фестивалях “Краяни” не виступали, звідусіль привозили звання лауреатів. Навіть на Всесоюзному конкурсі артистів естради, де виконували “Туман яром”, журі сказало про “Краян”, що вперше чують по-справжньому український колектив. І з першого конкурсу “Пісенний вернісаж” у Києві “Краяни” привезли звання лауреатів, потім вони ставали його лауреатами ще одинадцять разів, і до цих пір цей своєрідний рекорд ніхто з музикантів не побив.

З 1978 року у “Краян” новий склад: гітарист Павло Богуш, клавішник Микола Кущ, ударник Володимир Яровинський, басист Анатолій Пащенко, звукооператор Володимир Бовкун, гітарист Сергій Подворчан-Нетудихата. Але вже наступного року “Краяни” змінилися. Замість полтавчан у колектив приходять знайомі Анатолія Пащенка з Іваново. Деякий час в ансамблі грає Олександр Пащенко – брат Анатолія. У 1981-му – нові зміни, і склад набуває наступного вигляду: клавішник Микола Кущ, гітарист Ігор Золотарьов, клавішник Ігор Засульський, скрипалька Ірина Цибульник, трубач і флейтист Юрій Гусєв, гітарист Андрій Бабич, ударник Сергій Ракецький, басист Анатолій Пащенко. Всі, крім Гусєва і Пащенка – полтавчани.

Взимку 1982 ці “Краяни” записують на фірмі “Мелодія” свій перший гнучкий диск-міньйон, куди входять пісні: “Зачем же ты поверила?”, “За літами” , “Роксолана” , “Стожари”. А навесні – зйомки в музичному фільмі “Усмішки Нечіпорівки” і презентаційних роликах (кліпах) з іншими піснями, в тому числі “Что тебе подарить?”. До кінця цього ж року склад “Краян” знову змінюється і починається пошук нових музикантів. Нарешті філармонія запрошує з Миколаєва зіграну групу “Галактика”, яку одягають у форму “Краян”. Але і цим музикантам не судилося довго бути в Полтаві. Якось під час поїздки на один з концертів загорівся автобус гастролерів. Музиканти врятувалися, але згоріли майже всі інструменти. Збитки були дуже великими, а Анатолій Пащенко отримав опіки рук, рятуючи від вогню свою гітару. Шок від пережитого був таким великим, що незабаром знову почалася міграція музикантів і в ансамбль потрапляють басист Микола Жовницький з Карлівки Полтавської обл. і гітарист-шульга зі Стрия Степан Василишин з унікальною технікою гри флажолетами.

Наступний період “Краян” пов’язаний з поступовою заміною цих музикантів музикантами з Дніпропетровська. Спочатку в ансамбль потрапляють саксофоніст і флейтист Сергій Прокопишин, клавішник Ігор Рибальченко і гітарист Володимир Колесник, а десь з 1985 року, коли колектив залишили М. Жовницький, Ю. Нечаєв і С. Василишин, в “Краянах” грають басист Ігор Семендяев і барабанщик Андрій Новинський.

“Моє перше знайомство з “Краянами” було не з приємних, – згадує поет-пісняр Віктор Герасимов. – Я прийшов на їхній концерт у київський Жовтневий палац і був вражений. Слухати те, що вони співають, було неможливо. Написав тоді розгромну статтю, після якої… здружився з Анатолієм Пащенком. Він ловив все з півслова. “Краяни”, як і Пащенко, вчилися на піснях Володі Івасюка. Ми написали з Толею кілька пісень, але найвдалішою з них вважаю “Берегиню”. Поїзд з Полтави до Києва приїжджав о шостій ранку. Толя відразу дзвонив мені. “Я написав нову пісню!” – чулося в трубці. Він, вічний романтик, мені чимось нагадував Євгена Мартинова. Зараз навіть важко згадати, хто на нашій естраді був схожим на Пащенка. Шкода, що так швидко пішов. Він – яскрава зірка нашої естрадної пісні, яка ніколи не згорить. Толя буде завжди палати своїм особливим вогнем”.

Записаний в 1985 році диск-гігант “Что тебе подарить”, що містив російськомовні шлягери, не зміг скласти конкуренцію московським китам цього жанру, які вже оволоділи новими стилями і апаратурою. Краща доля у другого гіганта під назвою “Український сувенір” – дві фольклорні нон-стоп-диско сюїти і супер-хіт “Чого квіти не в’януть” вивели “Краян” в лідери української поп-музики. У 1987 році вони стали дипломантами Всесоюзного конкурсу артистів естради. Але настав час змін – “Краяни” теж почали освоювати нові модні стилі, зокрема – хард-н-хеві (пісні “Ночной мотоциклист” , “Ты делаешь деньги”), але після чергових змін у складі повернулися до традиційного ВІА-жанру: магнітоальбоми “Цього разу я надовго” , “Очищення” , “Над дніпровськім краєм”. Все йшло успішно і багатообіцяюче. Анатолій Пащенко багато шукав пісень по селах, спілкуючись зі старими людьми. Свою знамениту тепер на весь світ “Калину”, якій пізніше зробив грандіозне аранжування, знайшов у Лубнах. Але 26 липня 1990 року стало останнім днем у житті А. Пащенка – він загинув у жахливій автокатастрофі на 38-му році життя. Під час сильного туману УАЗик філармонії, в якому Анатолій разом з водієм повертався з Києва до Полтави, врізався в Камаз, що перевозив металеві прути. Після цього трагічного випадку зірка “Краян” швидко згасла. Два роки колектив не міг повноцінно працювати. У ньому залишилися молоді музиканти, які встигли попрацювати з Анатолієм менше року. Вони грали старий репертуар, а потім колектив допоміг відродити Валерій Соколик, який добре знав Пащенка (Анатолій неодноразово кликав Валерія до себе). Група продовжила функціонувати як філармонічна одиниця (керівники – заслужені артисти України співак і клавішник Валерій Соколик та гітарист Сергій Старченко) і була одним з найконсервативніших професійних ВІА в Україні. В кінці 1995 року музиканти групи заснували в Полтаві власну напівпрофесійну студію звукозапису. Наприкінці літа 2000-го “Краяни” нагадали про те, що вони все ще існують, двогодинним “живим” ефіром на Першому національному телеканалі, а трохи пізніше засвітилися на бенефісі примадонни української естради Раїси Кириченко. З часом Валерій Соколик покинув колектив. В обробці та аранжуванні нинішні музиканти “Краян” повною мірою продовжують традиції Анатолія Пащенка. У них такі ж пісні в українському народному стилі.

Колектив переживав різні часи, в середині 2000-х років був змушений піти з філармонії і навіть відстоювати право на своє ім’я. Коли у філармонії при новому керівництві створили групу і назвали її “Краяни”, музиканти стали юридично захищати своє право називатися “Краянами”. Завдяки втручанню Антимонопольного комітету, “Краяни-2” припинили своє існування, а Полтавська філармонія була оштрафована.

На даний момент “Краяни” це: Сергій Старченко, басист Олександр Рудь, барабанщик Сергій Бацман і клавішник Анатолій Пиляй.

Список учасників ВІА “Краяни” дивіться тут

Всі наявні аудіозаписи пісень ВІА “Краяни” (125):

А все могло б інакше бути
Белым снегом
Берегиня (А.Пащенко-В.Герасимов)
Бирюзовое колечко
Больше жизни
В полночь (В.Шаінський-Л.Галковська)
Ванька-встанька (О.Білаш-М.Биков)
Вечiр надворi (у.н.п.)
Вишита сорочка
Відпускаю (В.Соколик-М.Бойко)
Віночок українських народних пісень
Ворскла-річка
Всё быть могло иначе в жизни (А.Пащенко-?)
Встречный ветер (А.Пащенко-І.Лазаревський)
Горят мосты (А.Пащенко-Т.Нікітін)
День Казана
Дорогие мои старики
Если поверила
Если ты впереди (І.Семендяєв-А.Новинський)
Ехал я из Берлина
Жили-были (І.Поклад-Ю.Рибчинський)
Журавли
За лiтами (О.Білаш-Д.Павличко)
За нашим стодолом
Задивлюсь в твої ласкаві очі (П.Дворський-Н.Яремчук)
Замок на песке
Зачекай (В.Соколик-М.Бойко)
Зачем же ты поверила (В.Шаінський-В.Харитонов)
Згадай мене
Знову разом
Играет осень
Інструментал (А.Пащенко)
Їхали козаки
Казав мені батько (у.н.п.)
Калина (у.н.п., обр. А.Пащенка)
Калиновий край
Каравай (О.Осадчий)
Катя, Катюша
Косовиця
Криниця мого дитинства (О.Білаш-Л.Забашта)
Куда уходят сказки
Курочка (у.н.п.)
Лебідка
Леді Ніч
Лесной блюз (А.Пащенко-І.Семендяєв)
Любовь как звезда (А.Пащенко-?)
Марічко чічері
Марта (М.Дубецький-В.Хомик)
Мартышка
Маруся
Между небом и землей (А.Пащенко-А.Жигарєв,Ю.Гуревич)
Моє замріяне село
Моє рiдне село (О.Зуєв-А.Демиденко)
Молодi лiта (О.Слободенко-В.Герасимов)
На рассвете (А.Пащенко-Т.Нікітін)
Над днiпровським краєм (А.Пащенко-В.Крищенко)
Нам 35
Наше лiто (В.Соколик-О.Кононенко) – з Р. Кириченко
Незнайомка
Несе Галя воду (у.н.п.)
Нет проблем (А.Пащенко-І.Семендяєв)
Новый день
Ночной мотоциклист (А.Новинський-І.Семендяєв)
Ночь
Одиночество вдвоём (А.Пащенко-А.Жигарєв)
Одна зоря на двох
Ой, Іване, серце моє (у.н.п.)
Ой, у гаю
Ой, чий то кiнь стоiть (у.н.п.)
Около дома (І.Якушенко-Я.Гальперін)
Ольха (О.Зуєв-А.Поперечний)
Орхидея
Останній шанс
Падолист (А.Пащенко-А.Драгомирецький)
Папа, Вовочка и рок (В.Светланін-І.Семендяєв)
Підманула
Пісенний привіт
Пісні не буде кінця
Пленники
По небу (А.Пащенко-Л.Сорокін)
Повернись (А.Пащенко-В.Герасимов)
Повiк не одцвiте (О.Яворик-В.Герасимов)
Под стук колёс
Прапор України (О.Білаш)
Прибой, прибой
Приснилась мне любовь (О.Зуєв-А.Поперечний)
Рідний край
Роксолана (А.Пащенко-В.Герасимов)
Рябина у Кремля (І.Карабиць-Л.Татаренко)
Свет на шестом этаже (А.Пащенко-І.Семендяєв)
Сердцу не прикажешь (В.Громцев-Ю.Рибчинський)
Синий май (А.Пащенко-В.Герасимов)
Синь-вода
Сніги, сніги
Сорочинський ярмарок
Спогад
Стожари (П.Дворський-В.Кудрявцев)
Стожари /інстр./ (П.Дворський)
Студенческий строительный (В.Ярцев-Ю.Аделунг)
Сусiдка/Марiчка (у.н.п.)
Та й орав мужик край дороги (у.н.п.)
Телемост
Только ты одна (А.Пащенко-Т.Нікітін)
Туман яром (у.н.п., обр. А. Пащенка)
Ты вспомни обо мне (А.Пащенко-Т.Нікітін)
Ты делаешь деньги
У блакитну нiч (А.Пащенко-В.Крищенко)
Український сувенір (попурі народних пісень)
Футбол (В.Ярцев)
Цвіте терен/По садочку ходжу (у.н.п.)
Чай с малиной
Человек
Червона рута /інстр./ (В.Iвасюк)
Черёмуха
Чого квiти не в’януть (О.Зуєв-І.Бердник)
Чом не любиш Івана (у.н.п.)
Что за человек
Что тебе подарить (Р.Майоров-А.Жигарєв,С.Аліханов)
Чумаки (В.Соколик-М.Бойко)
Шесть нот (С.Мельник-І.Семендяєв)
Щедрик
Я верю в любовь
Я тебе чекав
Intro
Outro

Скачати