Прослухати:
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Інші назви – “Поїзд із Варшави”, “Спогад”
Музика: Володимир Верменич
Вірші: Ліна Костенко
Виконує: Валентина Купріна
Поїзд у Варшаву спогади навіяв,
Я на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами:
Co komu do tego, że my tаk kochamy!
Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожного своя.
Як тебе згадаю, забринить сльозами:
Co komu do tego, że my tаk kochamy!
Поїзд із Варшави йде крізь моє серце,
Зустріч довгожданну радість окриля.
І минають роки, роки за роками…
O, яке то щастя, że my tak kochamy!
Мене дуже приємно вразив ця пісня. Геніальна поєзія української поєтеси Ліни Костенко навіює настальгічний настрій, а джазове виконаняя твору Валентиною Купріною сповнене глибокими почуттями. Голос контр-альт надзвичайно рідкісний і неповторний.
Пісня супер!!! Шкода, що досі ніколи не чула її. Якби цю пісню знову пустити в ефір!
Чудова романтична пісня.
Пісня чудова! Але польською пишеться – kochamy. Виправте!
Маю ноти з 1970-их років (вирізка з журналу «Мистецтво») цієї пісні. Слова майже ті самі – тільки польський вираз написаний як “Цо кому до тего, же ми так кохами”, і в останній строфі, другий рядок є “Сто доріг між нами, а печаль одна.” (замість “Зустріч довгожданну радість окриля.”).
Рідкісний випадок: у цій пісні зійшлися троє “метрів”, або, хай буде, як в політиці, титанів: Поезії, Музики і Співу. Тільки В.М.Верменича нема, вже давно. Але є ще Ліна Василівна й Валентина Іванівна. Цікаво б дізнатись, що вони думають про свій великий витвір сьогодні? І ще цікаво, чи викликає ця пісня якісь думки у тих “шибанутих варшаворосів” (їх не одна тисяча в Польщі), які готові залізти у петлю до якогось путлера, і вбивати (поганих українців) до останнього?
Давно то було- наприкінці шестидесятих. Якось наша класна вихователька сказала, що почула нову пісню про Варшаву і може нам, старшокласникам, її наспівати. І ось ми почули слова про поїзд у Варшаву, котрий навіяв спогади…Не скажу, що ми дуже полюбили цю пісню. Дівчата, бувало заводили її, особливо натискуючи на польське ” цо кому до тего…” А тоді побутували різні пісні типу “По шпалам”, Бюль Огли, Пісенька про ведмедів.І ось пролетіло понад півстоліття. Дякуючи вашому сайту, вона звучить у моїй кімнаті.Де ви дівчата, котрі старанно виводили загадкові польські слова?